12.01.2025
Дорогие друзья!
Авторский сайт «Мир Олди» представляет вам повесть в двух частях «ОРФЕЙ И ЭВРИДИКА» полностью, единым файлом «в один клик». Повесть закончена и выложена на сайте полностью, прямых продолжений не планируется.
При этом повесть «Орфей и Эвридика» входит в новый цикл рассказов и повестей под названием «Особенное время». Кроме «Орфея и Эвридики», цикл на сегодняшний момент включает повести и рассказы «Питомец», «Побочный эффект», «Бактеон», «Ничего личного» и «Кали-Юга».
Добро пожаловать!
— У нас контакт! Поток идет по обоим каналам. Если отключить один…
Можно было подумать, что Динеш извиняется за свою вспышку.
— Мы не имеем права рисковать.
И горбоносый закончил сухо, официально:
— Врачи уже занимаются пациентом. Тип ракеты?
Вопрос адресовался рыжему.
— «Искандер-М».
На мониторе смуглянки возникла другая карта с отмеченной точкой пуска.
— Баллистика. Нужен…
— «Patriot». Или SAMP/T.
Гнев Динеша сладкая парочка проигнорировала. Они запросто перебивали начальство.
— Есть SAMP/T. Подстанция в зоне покрытия.
Еще одна карта с засечкой. Второй из концентрических кругов вокруг нее накрывал отметку подстанции.
— Срочно передайте им…
— Уже.
— Они ответили?
— Да. Послали нас по известному адресу.
— Почему?!
— Мы для них никто и звать никак.
Аудиокнигу (обе части) тоже можно найти сайте.
Часть вырученных средств пойдет на благотворительные волонтерские цели. Администрация сайта установила на повесть несколько разных цен. Выбирайте ту, которая вам по карману. Помогаем друг другу, выживаем вместе.
КАСЫДА НАС
(из повести "Орфей и Эвридика")А когда я стану текучей водой, ты станешь палящим огнем,
И сирень будет ночью цвести за окном, и мы никогда не уснем,Ни на десять минут, ни на тысячу лет, ни на тысячи тысяч лет,
И века будут камнем идти на дно, и эпохи сверкать в золе.А когда я стану сырой землёй, ты раскроешься небом над ней,
И падёт орёл на горный уступ, и змея проползет меж камней,И прилягут рядом ягненок и лев, а потом лев ягненка доест,
Так бывало раньше, так будет потом, пока Богу все не надоест.А когда я стану разящим мечом, ты возьмёшь меня за рукоять,
Дай нам, Господи, выстоять до конца, дай нам, Господи, устоять,А не дашь - простоим, сколько хватит сил, хриплый вдох, не выдох, а крик,
Я шепну тебе: "Крепче держи меня!" Ты ответишь: "Держись, старик!"А когда я стану никем и ничем, и ты тоже станешь ничья,
Нас возьмёт за горло, иссушит плоть наша жажда возле ручья,И мы будем пить, пока есть ручей, и другие текут ручьи -
Как и я, никто, как и ты, нигде, как и мы, чисты и ничьи.А когда я стану, кем был всегда, и ты станешь самой собой,
Мы поделимся хлеба сухим куском, мы поделимся черствой судьбой,И размякнет хлеб, отойдет судьба, загорится свет по краям,
И я буду ты, бесконечно ты, и ты будешь, конечно, я.
Будьте здоровы, друзья наши, в новом году, Дом ваш - хоромы, друзья наши, в новом году, Мира всем нам и победы, удачи, достатка, Утречком брови не хмурьте вы в новом году! Мира вам! Мира нам! Разливай по стакана́м! |
Будьте здорові, о друзі, у році новому, Дім ваш - хороми, о друзі, у році новому, Миру усім, перемоги, удачі, достатку, З ранку не супте ви брови у році новому! Миру нам! Миру вам! І по чарці наливам! |
Олег Ладиженський поговорив про фантастику та наше буремне життя з журналістом Олександром Бабуровим ("Притулок дилетанта"):
Про що пишуть сучасні письменники-фантасти? Як вдається деяким з них писати у тандемі? Що треба для популярності у читача та прихильності членів журі літературних конкурсів вищого ґатунку? Відомий український письменник-фантаст, харків’янин Олег Ладиженський відповідає на ці та інші запитання у черговому епізоді подкасту «Притулок Дилетанта».
А ще ви дізнаєтесь, хто такий Генрі Лайон Олді та про що його одне з останніх оповідань «Невідомий художник». Чому до Голлівуду важко вдертися з україномовним сценарієм та яким бачиться письменнику-фантасту завтрашній день непохитного Харкова та харків'ян.
Видавництво "Фоліо" опублікувало анонс книг на 2025 рік. У тому числі книги Г. Л. Олді. Подробиці на фото. Чекаємо!
На початку лютого в Німеччині (Регенсбург) відбудуться дні української культури "Маленька Україна". Другого лютого буде день, присвячений саме Харкову,, де пройде аукціон на користь міста (придбання генераторів для Харкова). Одним з лотів аукціону буде книга Г. Л. Олді "Янгол на ім'я Чуйка" з автографом авторів - благодійне видання, яке ми вже вислали організаторам поштою.
Днями українська група «Інформаційний спротив» практично завершила черговий етап благодійної акції «Книжкова навала». До бібліотек України було передано 300 комплектів книжок — по 101 книжці в комплекті — тобто понад 30000 книжок українських видавництв! Ми раді, що волонтери з «Інформаційного спротиву» звернули увагу і на нашу (Г. Л. Олді) книжку «Ойкумена. Книга 1: Лялькар» і включили її у свої книжкові комплекти для передачі бібліотекам.
Красно дякуємо «Інформаційному спротиву»! Ви робите велику і потрібну справу. Точніше, багато великих і потрібних справ, і благодійна акція «Книжкова навала» — одна з них.
Наша щира вдячність. Удачі вам, сил, завзяття — і з прийдешнім Новим роком!
Світлини з бібліотек взяті з профілю учасника «Інформаційного спротиву» з ФБ-профілю Олексія Копитька (Aleksey Kopytko). Олексію — окрема подяка!
Стівен Кінг: "Відродження".
Видавництво КСД, 2015; 416 стор., переклад з англійської Олени Любенко.Із величезним задоволенням прочитав роман Стівена Кінга "Відродження". До речі, дуже гарний переклад — дякую перекладачці Олені Любенко. За цілою низкою прийомів книга дуже нагадує творчість МакКаммона, якого я, мабуть, люблю навіть більше за Кінга. Але що найцікавіше, то це те, що за повної, здавалося б, безнадійності подієвого фіналу книжка на особистісному, ідейному та проблемному рівні вийшла напрочуд світла й тепла.
Анджей Сапковський, "Сезон гроз".
Видавництво КСД, 352 стор., 2021. Переклад Сергія Легези.Відьмак Ґеральт із Рівії приїжджає в місто Керак, де в нього починається повний керак. Відьмака обікрали, посадили, підрядили, обдурили, мало не зґвалтували...
З великою обережністю я ставлюся до вбоквелів популярних епопей. Зазвичай вони пишуться, коли письменникові терміново знадобилися гроші, і робиться це задньою лівою ногою. Але в Сапковського я вірив і не помилився. "Сезон гроз" – старий добрий пан Анджей у його найкращих проявах. Цинізм і романтика, натуралізм і поезія, чорний гумор і віра в людей. Так, не у всіх, оскільки люди здебільшого не заслуговують доброго слова. Але Сапковський знаходить для них і добрі слова, і добрі вчинки, і благородство, і самовідданість, і любов, і прагнення покласти життя за друзів своїх. Мені взагалі здалося, що незважаючи на все запашне амбре середньовіччя, яке автор описує з великим знанням і неприхованим задоволенням, "Сезон гроз" – чи не найромантичніша й найдушевніша книжка в його творчості.
І фінал хороший, так. Важко написати кульмінацію і фінал роману, вставленого в середину (і трохи вбік) закінченої епопеї. У Сапковського вийшло.
Окреме спасибі перекладачеві Сергію Легезі та редактору Володимиру Ареневу. Око ні за що не чіплялося, а воно в мене прискіпливе, це око.
Джонатан Літтел, “Благоволительки”.
Видавництво Меморіал Голокосту “Бабин Яр”, 720 стор., 2021. Перекладач Леонід Кононович.Роман "Благоволительки" був спочатку написаний американцем Джонатаном Літтелом французькою мовою. Книга розгортається як мемуари офіцера СС Максиміліана Ауе, доктора права, гомосексуаліста (у Рейху це злочин), фахівця з організації знищення євреїв, циган та інших асоціальних елементів. Дія відбувається у Львові, Харкові, Ялті, П'ятигорську, Кракові, Берліні, Парижі...
Це одна з найстрашніших книжок, які мені зустрічалися. Після неї будь-яка "дарк-фентезі" виглядає дитячою казкою на ніч. Спокійний, майже документальний, діловитий, педантичний, істинно німецький стиль викладу тому не перешкода. І, мабуть, найстрашнішим є не канібалізм у сталінградському котлі, а сімейні вечори у відомого оберштурмбанфюрера Ейхмана, коли Ейхман після трудового дня, присвяченого "остаточному вирішенню єврейського питання", грає для гостей другу скрипку у творах Брамса. Роман Джонатана Літтела "Благоволительки" корінням сягає в давньогрецьку трагедію, і навіть зрозуміло, в яку. Благоволительки — це мстиві Еринії, вони ж Евменіди. Головний герой, офіцер СС — переслідуваний ними Орест. Його благоговіння перед Агамемноном, батьком-героєм, який загинув на війні, — і пізніше з'ясування справжньої поведінки батька на фронті. Його конфлікт із матір'ю-Клітемнестрою та її коханцем Егісфом. Його тісний зв'язок із сестрою Електрою. Його гомосексуальність: в Ореста, як ми пам'ятаємо, був вірний друг Пілад, якого ми теж зустрінемо в романі. Поневіряння, злочини, безумство. Героя, як і Ореста, невідступно переслідують двоє поліційних комісарів, схиблених на правосудді. І так далі, у багатьох зв'язках і паралелях. При цьому структура роману аналогічна сюїтам Рамо, улюбленого композитора головного героя.
Естетика огидного. Бюрократія огидного. Два боки однієї жахливої медалі: "расової теорії" нацизму.
Роман крім яскравих емоцій змусив мене міцно замислитися. Про причини і наслідки, витоки і фінали, паралелі та узагальнення, мотиви і спонукання. Зв'язок Другої світової і Троянської воєн із міфологічного минулого тягнеться в день сьогоднішній, отруюючи його...
Олег Ладыженский рассказывает:
Записал я "Усталый блюз" - аудио на двух языках, чистый импровиз "a capella" на диктофон.
Если вдруг кто-нибудь из гитаристов захочет дописать туда инструментальный трек - пишите здесь или в личку, с радостью отправлю файл.
* * *
Записав я "Втомлений блюз" - аудіо двома мовами, чистий імпровіз "a capella" на диктофон.
Якщо раптом хтось із гітаристів захоче дописати туди інструментальний трек – пишіть тут чи в особисті, з радістю відправлю файл.
УСТАЛЫЙ БЛЮЗ Знаешь, сестра, я что-то очень сегодня устал, Прямо с утра, сестра, лежу и понимаю - устал, А я-то думал - стальной, и все, что надо, со мной, А вот лежу и понимаю - не сталь. Знаешь, сестра, я и с кровати-то вставать не хотел, Лежал бревном, сестра, вставать ни за что не хотел, Зачем, я думал, кровать, когда все время вставать, И ты встаёшь и застилаешь постель. Знаешь, сестра, я ночью долго смотрел в потолок, Как люди в небо глядят, так я лежал и смотрел в потолок, Одним синица в руке, другим журавль на потолке, А я лежал и воду в ступе толок. Знаешь, сестра, я слишком стар для этой гадской войны, Как ни крути, я слишком стар для этой сучки войны, И вот все время кручу, и не пойму, что хочу, Кому нужны мы, старики-пердуны? Знаешь, сестра, я раньше верил, что умру молодым, Ведь это круто, сестра, лабать блюзы и помереть молодым, Когда ты весел и пьян, и за душой ни копья, И девки в первые садятся ряды. Молодость, где ты, вот лежу я и зову медсестру, Очень устал сегодня, вот и зову медсестру, Подай гитару мою, я новый блюз напою, Укол успеется, небось, не помру. Знаешь, сестра, я что-то очень сегодня устал, Честно скажу, сестра, как грузчик на вокзале устал, Всю ночь ломало меня, я этот блюз сочинял, А мы-то знаем - новый блюз неспроста. |
ВТОМЛЕНИЙ БЛЮЗ Сестро, ти знаєш, щось я дуже сьогодні втомивсь, Ось прямо з раночку лежу та розумію - втомивсь, Колись вважав, що сталевий, і ліз у різні халепи, І ось лежу, і сил нема, хоч вдавись. Сестро, ти знаєш, я вставати з ліжка геть не хотів, Наче колода, я лежав, вставати геть не хотів, Навіщо, думав я, ліжко, як не полежати трішки, Не застилати ж нам його поготів? Сестро, ти знаєш, я у стелю все дивився вночі, Як люди дивляться в небо, так у стелю я дивився вночі, Одним у жмені синиця, тим журавель - в небі птиця, А я займався, сам не знаючи, чим. Сестро, ти знаєш, я занадто вже старий для війни, Як не крути, я застарий для тої курви війни, І ось кручу я весь час, щоб зрозуміти хоча б, Кому потрібні ми, старі пердуни? Сестро, прикинь, а я раніше знав - помру молодим, Адже це круто, сестро, блюзмен - і помер молодим, Коли ти п'яний чувак, і у кишені голяк, Й дівки сідають у найперші ряди. Молодість, де ти, ось лежу і кличу я медсестру, Дуже втомився за сьогодні, кличу я медсестру, Мою гітару давай-но, і блюз новий заспіваймо, Укол підіжде, мабуть, ще не помру. Сестро, ти знаєш, щось я дуже сьогодні втомивсь, Чесно скажу тобі, я наче вантажник втомивсь, Собі самому дивлюсь, всю ніч складав я цей блюз, А блюз новий - він недарма лине в вись. Сідай же, сестро, тут вагон вільних місць! |
Глупость говорил один дурак, Десять мудрецов сказали: "Так!" Разнесли по десяти каналам - И дурак стал мудрости маяк! |
Дурень якось дурість з рота - бряк! Десять мудреців сказали: "Так!" Рознесли по десяти каналах - Й дурень став премудрості маяк! |
ЖАЛОБНЫЙ ВЕРЛИБР Надо учиться жаловаться Вслух, публично. Если не жалуешься, тебя перестают слышать, Потом перестают видеть, Не замечают, проходят мимо, Выносят за скобки. Разве ты человек? Посмотри в зеркало - там никого нет. Надо хватать за рукав, Иначе они не останавливаются, Словно ты - пустое место. Надо любую мысль начинать с жалобы. Жалуешься, значит, страдаешь, Тогда ты - жертва, Тогда тебе должны, Тогда... Что, пустое место? Молчишь? Не выходит? Не впрок наука? Молчит пустота. Хмурится. Кусает губы. Молчит. |
ВЕРЛІБР СКАРГИ Треба вчитись скаржитися, Вголос, публічно. Якщо не скаржишся, тебе перестають чути, Потім перестають бачити, Не помічають, проходять повз, Виносять за дужки. Хіба ти людина? Подивися у дзеркало – там нікого немає. Потрібно хапати за рукав, Інакше вони не зупиняються, Немов ти – пусте місце. Потрібно будь-яку думку починати зі скарги. Скаржишся, значить, страждаєш, Тоді ти – жертва, Тоді тобі винні, Тоді... Що, пусте місце? Мовчиш? Не виходить, так? Не про запас наука? Мовчить пустота. Хмуриться. Кусає губи. Мовчить. |
* * * - Чему он улыбается, чудак, Должно быть, съехал у него чердак, - Жизнь тяжела, бог спит, мир неприветлив... - А я, брат, улыбаюсь просто так! |
* * * - Чому він усміхається, дивак? Горище в нього навперекосяк, Життя тяжке, бог спить, світ непривітний... - Я, брате, усміхаюсь просто так! |
Я выхожу из-за угла Планеты, беззаветно круглой, Не спрашивая у Гугла, А может, даже и у Гугла. Я выхожу в ночную тишь Из ниши взорванного быта, И ты, Земля, меня простишь За то, что мы здесь жили-были, За неустроенность жилья, За нос, очки и в сердце осень, За то, что говорю не "я", А "мы", хотя не "мы" я вовсе, За вечный шум, галдеж и гам, За неумение петь оды, За то, что отдых дал ногам И снова в путь - какой там отдых? Пожалуй, мог бы быть и я С врагами злей, добрее к другу, Идя по кругу бытия, По нескончаемому кругу, Пожалуй, мог бы быть иным, Стоять весною на балконе, Спокойней спать, пореже ныть, Почаще ныть, спать беспокойней, Быть не таким, иным, другим, Но стал таким, привычным, этим, Теперь хоть со всех ног беги, Но стать другим уже не светит, И карта на всю жизнь легла В раздаче, ярком раскордаше. Вот, выхожу из-за угла: Окей, мой Гугл, шагаем дальше! |
Дорога, бач, кутом лягла, Хоча планета ніби кругла, Йду, не питаючи Гугла І не питаючи у Гугла. Йду у безгоміння нічне З буття, що встигли підпалити, Й ти, Земле, вибачиш мене За те, що ми жили-були тут, За пошук у чужих краях, Ніс, окуляри, в серці осінь, За те, що говорю не "я", А "ми", хоча не "ми" я зовсім, За вічний гомін, шухер, гам, За вірш, де замість оди - спогад, За те, що спокій дав ногам І знову йду – який там спокій? Напевно, міг би бути я Більш злим чи добрим, - далі кома! - На колесі мого буття, Що котиться одвік по колу, Коли б сплелись інакше нити, Напевно, міг я бути б іншим, Гарніше спати, рідше нити, Частіше нити, спати гірше, Життя б по-новому прожив, Де був я камінь, став би вітер, Тепер хоч з усіх ніг біжи, Але не змінишся - не світить, І карта назавжди лягла На стіл: тузи, валети, дами. Йду, окликаючи Гугла: "Окей, Гугле, крокуймо далі!" |
Мы все - кусок божественного теста, Мы все - фрагмент божественного текста, А выйдет пирожок или лапша, Шедевр или такое - неизвестно. |
Ми всі - шматок божественного тіста, Ми всі – фрагмент божественного змісту, А вийде пиріжок чи вермішель, Шедевр чи щось там – невідомо, звісно. |
* * * Обращаясь с призывом к толпе, Приготовься дискантом запеть, Чем пронзительней визг, Тем толпа (удивись!) Откликается больше тебе. |
* * * Як почнеш закликати юрбу, Так діскантом хвали боротьбу, Бо чим вище вищать, То юрба (як з куща!) Перетворюється на рабу. |