Звуки Олди
31.05.2025
В серии «Слова Украïни» издательства Freedom Letters выходит новая книга Г. Л. Олди - сборник рассказов «Особенное время".
В цикл «Особенное время» вошли повести и рассказы Г. Л. Олди, написанные под обстрелами и налетами вражеских беспилотников. Солдат Гармаш подбирает в лесу странного щенка, спасая ему жизнь. Вскоре будут бои, и солдату придется на своей шкуре узнать, что война способна воплотиться в кого угодно, сея ужас и смерть. Это рассказ «Питомец». Никита Вернадский из госпиталя попадает в распоряжение выдающегося биохимика. Эта история закончится в Черном море во время спецоперации, а может, не закончится, а только начнется. Это повесть «Бактеон». Бой угас, но не для всех — ни для живых, ни для мертвых. Это рассказ «Побочный эффект». Рои дронов крушат все в воздухе и на земле, не различая своих и чужих. Кто ведет эти дроны? Пилот Калина Бадрачук — или Кали Черная, Кали Гневная? Об этом расскажет повесть «Кали-Юга». Уклонист прячется от мобилизации, теряя все, включая самого себя. Как вернуть потерянное? Это рассказ «Ничего личного». Эвридика гибнет в доме, по которому ударила российская ракета. Орфей приехал в отпуск «с нуля» и попал на похороны жены. В какой ад пойдет он за ней, пытаясь вернуть? Это повесть «Орфей и Эвридика». Война — особенное время, говорит один из героев книги. Да, правда, — особенное.
«Друкарський двір Олега Федорова» випустив у світ збірку віршів Олега Ладиженського «Балада сірника» (балади 2022-2025 років).
«Балада сірника» — це поетична притча, що занурює читача в глибини людських переживань, надії, втрат і прагнення до світла. Через символічний образ сірника, що згорає в ім’я вищої мети, автор розгортає філософське осмислення буття, призначення людини та її здатності творити добро навіть у найтемніші миті. Це емоційно насичений твір, що поєднує елементи алегорії, рефлексії та духовного пошуку
Новые аудиокниги
На сайте появились новые аудиокниги. Все они в авторском исполнении - читает Олег Ладыженский.
Легенды Мессинского пролива (цикл рассказов)
Однажды в Афинах (цикл рассказов)
Союзники (рассказ)
Скриньки Пандори (збірка поезії)
От читателей и для читателей
Олег Ладыженский пишет:
За ініціативою Харківської обласної бібліотеки для дітей і юнацтва провів з ранку онлайн-зустріч зі старшокласниками ліцею в Пісочині.
Організація зустрічі чудова, зібралися й школяри, й вчительки, й бібліотекарки. Діти розумні, питання задавали дорослі, серйозні. Часу не вистачило, щоб усім відповісти.
Нічого, ще зустрінемося!
Олександр Гребьонкін розповідає про книги Олді - від "Пасербків восьмої заповіді" та "Шляху Меча" до "Встань і йди" та "Чорної поземки", що нещодавно вийшли у видавництві "Фоліо".
Дякуємо на доброму слові!
Кошти з авторського сайту «Світ Олді» відправлені різним волонтерським групам; ремонт автівок, транспорт "на нуль", ПНБ, старлінки, плати ініціації, батареї, медичні рюкзаки, турнікети, ампульниці, аптечні підсумки, "болотні шини", зарядні станції, запчастини до мавіків; допомога письменникам, перекладачам, художникам, позбавленим джерел прибутків; продукти харчування, засоби зв'язку, засоби гігієни, будматеріали, оплата лікування та ін.
Дякуємо всім небайдужим! Велика дяка Євгенію Ступникову, адміну сайту, за його унікальну працьовитість та приголомшливу оперативність.
За час повномасштабної війни на сайті було зроблено більше сотні благодійних публікацій. Готується нова публікація, але про це згодом.
Допомагаємо один одному, виживаємо разом.
Щиро ваші, Дмитро Громов і Олег Ладиженський (Г. Л. Олді).
Культурные связи
Дмитрий Громов пишет:
У неділю, 25-го травня, ми з Bronya Gromova сходили на оперу «Наталка Полтавка» у Львівську національну оперу. Ну що сказати? Українська класика, яка не старіє! Отримали море задоволення. Сценічна гра та арії акторів, костюми, декорації, прекрасна музика Миколи Лисенка — все було дуже добре. Кажуть, є всього три сюжети: «про любов», «про індіанців» і «про Новий рік». Все інше — їхні комбінації. Так от, «Наталка Полтавка» — це, звісно, про любов. Хоча у самому фіналі зовсім трохи «про Новий рік» — коли благородний вчинок одного персонажа (Петра) спонукає вчинити так само благородно іншого персонажа (Возного), і настає повний happy end. Так, дещо утопічно, але дуже позитивно. А загалом в цій опері є все: і драматизм, і кохання на все життя, і дотепні жарти, і герої — яскраві особистості, і чудовий український колорит. Так, колорит саме театральний — але який ще має бути колорит у театрі?!
Співали, всі, як на мене, дуже добре — я отримав справжнє задоволення. Але більш за інших сподобалися арії самої Наталки у виконанні Ганни Носової та Миколи, веселого бурлаки, друга Петра, у виконанні Віталія Загорбенського. Та загалом і Виборний сподобався, і Возний, і Петро, і Терпилиха, мати Наталки — всі молодці!
Всіляко рекомендую!
У неділю 11 травня ми з Bronya Gromova сходили на балетну виставу “Соляіс” за мотивами однойменного роману Станіслава Лема у Львівському національному академічному театрі опери та балету. Звісно, вистава була саме “за мотивами” — бо спробуйте-но поставити балет точно за змістом “Солярісу”! Попри це значну частину сюжету книги все ж вийшло відобразити на сцені, хоч і не без деяких досить суттєвих змін і зміщення акцентів. А от загальну напружену, тривожну, похмуру і значною мірою психоделічну атмосферу роману постановникам та виконавцям вдалося відобразити дуже точно. Мої оплески! Лаконічні, але дуже доречні декорації, стильні та дивні костюми, майстерні та вражаючі світлові та візуальні ефекти. Музика: неокласика та трохи авангарду. Де треба — лірико-романтична, де треба — фантастична та тривожна, з хоралами і потужними крещендо в кульмінаційних моментах. Ну і, звісно, сам танець-балет. Актори та акторки змогли передати через танець все, що було закладено в лібрето вистави. Любов та розлуку, небезпечні наукові експерименти, таємницю та трагедію, вир емоцій, хитання на грані безумства, марення та пошук відповідей, вагання та усвідомлення незбагненної реальності Соляріса, важкий вибір... А як вражаюче виглядали метаморфози океану Соляріса, відображені однаково одягненими людськими фігурами, що синхронно рухалися, створюючи динамічні живі картини та утворення іншопланетного океану!
Браво! — що ще я можу сказати?
Всіляко рекомендую. Якщо мешкаєте або будете у Львові, обов’язково завітайте на цю виставу.
Наступного разу “Соляріс” будуть давати на сцені 15-го червня.
Композитор Олександр Родін, лібрето Василя Вовкуна. Балетмейстерка-постановниця Катерина Курман. Диригент — музичний керівник театру Іван Чередніченко. Декорації та костюми Світлани Рейніш. Світлова партитура Олександра Мезенцева.
На жаль, мої непрофесійні світлини не достатньо добре відображають те, що відбувалося на сцені. Але на сайті театру ви зможете знайти професійні фото та фрагмент відео з вистави, а також її більш детальний опис.
А краще — подивіться наживо! Воно того варте.
Задумчиво
В юности я учился музыке. Если играть на пианино мне ещё как-то нравилось, то все эти сольфеджио, гаммы и арпеджио, тональности и закономерности - короче, вся "математика" музыки - не интересовали меня категорически.
В итоге я не стал музыкантом.
Сейчас, когда я заговариваю с начинающими писателями о теме, идее, конфликте, сквозном действии, фабуле и сюжете - короче, о всей "математике" художественной литературы - я вижу себя в те давние времена.
Моим собеседникам скучно. Им хочется увлекательных лекций о творчестве и вдохновении.
Ну что же, я не стал музыкантом. Пусть им повезет больше!* * *
Каждому возрасту - своя физическая активность, упражнения, схемы тренировок. В жизни мы проходим три этапа: накопление, поддержка и сохранение.
Первый этап: рост возможностей.
Второй этап: удержание пика возможностей.
Третий этап: сохранение максимума возможностей при неизбежных возрастных потерях.
Если ошибся, перепутал этапы, не воспользовался первым, упорствуешь на втором, когда пришел срок перейти на третий - теряешь гораздо больше обычного.
Думаю, этот опыт годен не только в карате.
Поэзия
|
МІЙ БЛЮЗ Коли вилітають кулі з луз, Неначе їх не загнали києм, А вигнали геть, і від вибухів Київ Тремтить, і Харків тремтить, і Луцьк, Я граю блюз. Приходить година падіння люстр, Епоха двох стін, мить розбитих вікон, Сталевий метелик рве кокон віку, Й це плюс, але це сумнівний плюс, А я граю блюз. Куди я прагнув, вже й не дивлюсь, І вже не хочу жодного разу, Одну й ту ж саму талдичу фразу На всі лади, й сам себе боюсь, І граю блюз. Зав'язли мужній та боягуз В бурштині - дзуськи, в бетоні дота, Нового в тому сіль анекдоту Гіркий це цукор втомлених муз. Я граю блюз. Бери гітару, мій бро Ісус, А дід Моше на губній гармошці Солює заповіді - він може, На смак їх пробує, крутить вус, Всією бандою ми граємо блюз, Граємо блюз. |
МОЙ БЛЮЗ Когда шары вылетают из луз, Как будто их не загнали кием, А выгнали, и от разрывов Киев Дрожит, и Харьков дрожит, и Луцк, Я играю блюз. Приходит время падения люстр, Эпоха двух стен, миг разбития окон, Взрывает стальная бабочка кокон, И это плюс, но сомнительный плюс, А я играю блюз. Куда стремился, уже не стремлюсь, Чего хотел, не хочу ни разу, Одну и ту же талдычу фразу На все лады, и себе дивлюсь, Я играю блюз. Завязли вместе храбрец и трус Не в янтаре, а в бетоне дота, И в том соль нового анекдота, И горький сахар усталых муз. Я играю блюз. Бери гитару, бро Иисус, А дед Моше на губной гармошке Солирует заповеди понарошку, Как будто пробует их на вкус, И мы всей бандой играем блюз, Играем блюз. |
|
Харьковский каштан. Утром смотрю с балкона, Тишина звенит. |
Харківський каштан. Вранці дивлюсь з балкона, Тиша дзвенить. |
|
* * * Выжигает война в человеке Человека. До корки, дотла. Над забором склонилась ветла, В небе - ветер. А может быть, вектор БПЛА. Выгорают прощенье, талант, Тихий отблеск вечернего света, Кто-то смотрит на все это сверху - В рамах окон осколки стекла. Кто-то смотрит сквозь кружево веток, Как летит над землёю зола. Новый день Двадцать первого века День минувший сметёт со стола. |
* * * Війна випалює в людині Людину. Попіл і зола. Схилилась верба понад тином, У небі - вітер. Захисти нас Від вектору БПЛА! Горять прощення та талант, А вечір, ніби на світлині, Хтось зверху все це бачить нині, У вікнах сяють друзки скла. Хтось дивиться На самотині З-за хмари на земні діла. Століття двадцять перше. Днині Нової час. Минула днина Вже відгула. |
|
КОФЕЙНЫЙ ВЕРЛИБР В марте двадцать второго Один человек сказал мне За чашкой горького кофе: - Не надо рассказывать тем, Кто не побывал под обстрелом, Как это на самом деле: Снаряды, ракеты, бомбы, Сирена, взрывы, пожары И ты. - Нас, - он сказал, - будут слушать, Сочувствовать, соглашаться, Кивать, утирать слезу И думать, что понимают. Конечно же, понимают, А что тут такого, да? - Они не поймут, - сказал он, - Как не понимали мы. - Как мы, - согласился я. Мы кофе допили горький, Пожали друг другу руки И разошлись кто куда. Обстрел повторился в полночь, Точнее, в ноль тридцать семь. |
КАВОВИЙ ВЕРЛІБР У березні двадцять другого Один чоловік сказав мені За чашкою кави гіркої: - Не треба розповідати Тим, хто не бував під обстрілом, Як це насправді: снаряди, Ракети, бомби, сирена, Пожежі, вибухи, галас І ти. - Нас, - він сказав, - будуть слухати, Співчувати, погоджуватись, Будуть кивати, втирати сльозу І думати, що розуміють. Звичайно ж, вони розуміють, А що тут такого? - Вони не зрозуміють, - сказав він, - Як не розуміли ми. - Як ми, - погодився я. Ми каву гірку допили, Потиснули один одному руки І розійшлися по своїх справах. Обстріл повторивсь опівночі, Точніше, у нуль тридцять сім. |
|
* * * Блики солнца играют на глади реки, Неподвижно стоят на воде поплавки, Рыбаки молча курят, зевает собака... Как все это вместилось в четыре строки? |
* * * Грають відблиски сонця на гладі ріки, Поплавці на воді нерухливо стійкі, Мовчки курять рибалки, зітхає собака... Як вмістилось усе це в чотири рядки? |
|
* * * От иных хула - сахар, мед, халва, ледяной шербет в знойный день, От иных хвала - как и не была, никогда, ни разу, нигде, Дело не в словах, дело в людях - вах! - в нас с тобой, в них с толпой, в нем и в ней, Сколько лет живу, в грёзах, наяву, различать учусь я людей. |
* * * А від тих хула - цукор, мед, халва, крижаний шербет влітку вдень, А від цих хвала - наче не була, геть ніяк, ніколи, ніде, Сенс не у словах, справа в людях – вах! - в нас з тобою, в них, у юрбі, Скільки я живу, в мріях, наяву, розрізняти вчуся людей. |
|
ПРИЗЫВ Говоришь: «Не будьте идиотами, Набирайтесь, граждане, ума!» И бегут, бегут повзводно, ротами, Чешут и лесами, и болотами, «Да, - кричат, - не будьте! Вас ведь тьма! Вы, тупые! Слышали? Эх-ма!» Вот, молчу, закусываю шпротами, Лучше шпроты, посох и сума. |
ЗАКЛИК Кажеш: «Та не будьте ж ідіотами, Нащо з кумом свариться кума?» І біжать, біжать повзводно, ротами, Чухають лісами та болотами, «Так, – кричать, – не будьте! Ви ж пітьма! Ви тупі! Гей, чуєте? Ех-ма!» Все, мовчу та заїдаю шпротами, Краще шпроти, палиця й сума. |
|
* * * Если я напишу, что хотел бы борща, Не придут меня люди борщом угощать, А заспорят, ругаться начнут, подерутся... Нет уж, лучше я буду молчать натощак! |
* * * Якщо я напишу, що хотів би борщу, То навряд чи почую: "Давай пригощу!" Замість того почнеться і сварка, і бійка... Краще я натщесерце візьму промовчу! Не зміг. |
|
* * * Когда цветет черемуха, Война войной не кажется, Что было, не считается, Что будет, невдомёк, Пахучим белым облаком По памяти размажется, Накроет, будто саваном, Упрячет под замок. Когда цветет черемуха, Убитые — воскресшие, Разрушенное — целое, Упавшее — стоит, Воронки исцеляются И зарастают трещины, Все живы до единого: Его, мои, твои. Когда цветет черемуха, Покровом ясным стелется, Молиться можно запросто У каждого куста, Неярок день над озером, Недолог век цветения, Цвети, моя черемуха, Цвети, не отцветай! |
* * * Коли цвіте черемуха, То і війну не бачимо, Не згадуєм минулого, Й що буде, невтямки, Пахуча біла хмарочка Зціля не по-дитячому, Накриє, ніби саваном, Сховає під замки. Коли цвіте черемуха, Воскреснуть всі знедолені. Зруйноване – відродиться, Що впало – знов стоїть, І вирви враз заповняться, І заростуть розколини. Живі всі до единого: Його, мої, твої. Коли цвіте черемуха Весною неспекотною, То кожен кущ – іконою: Моліться, справжній рай! Цвітіння вік – недовгий він, Тож віку жаль короткого. Цвіти, моя черемуха, Цвіти, не відцвітай! Не зміг. |
|
ПОЛЕЗНЫЕ СОВЕТЫ Если ничего не знаешь, Если ничего не вынес Ни со школы с институтом, Ни с житья-бытья в семье, То беги давать советы Там, где просят и не просят, Если ж кто не станет слушать, Он козел, так и пиши. |
КОРИСНІ ПОРАДИ Раз не знаєш ти нічого, І не виніс ти нічого Хоч зі школи з інститутом, Хоч з життя-буття в сім'ї, То біжи, давай поради Там, де просять і не просять, А не слухатиме хтось там, Він козел, так і пиши. |
|
* * * Полдень, двадцать первый век, Ночь тихонько убывает, "Искандером" убивает Человека человек. Пушки басом говорят, СУшки в небесах и МИГи. Что там мы читали? Книги? Рукописи не горят? Книги нужные читать Мы считали главным в детстве, Вот и наступил кабздец нам Под жужжание цитат. В переулке дом горит, Предлагает смерти сервис, "Там, где торжествует серость..." Вот и недоговорил. Вот и спёкся имярек, Замолчал на полуслове, ПВО ракету ловит, Полдень, двадцать первый век. |
* * * "Полдень, двадцать первый век", День потроху прибуває, "Іскандером" убиває Хтось живий тих, хто живе. Он басить гарматний ряд, СУшки в небесах і МІГи. Що там ми читали? Книги? "Рукописи не горят"? "Книги нужные читал, - Як казав поет, - ты в детстве", Ось тому настав кабздець нам Під базікання цитат. У провулку дім горить, Пропонує смерті сервіс, "Там, где торжествует серость..." Ось і недоговорив. Ось і спікся ім'ярек, І замовкнув на пів слові, ППО ракету ловить, "Полдень, двадцать первый век". |
|
* * * А судьи кто? Да вот они кругом Стоят с паяльником и утюгом! Ты только крикни громко: "Кто тут судьи?" Они уже к тебе бегут бегом. |
* * * А судді хто? Та ось вони кругом Стоять з паяльником та батогом! Ти тільки крикни вголос: "Хто тут судді?" Й до тебе вже вони біжать бігом. |
|
* * * Изучая законы планет, Продувая сонатой кларнет, Он не ведал, чудак, Что главнейший верстак - Интернет, интернет, интернет. |
* * * Врахувавши закони планет І гойдаючи свінгом кларнет, Він не відав, дивак, Що найперше - це так! - Інтернет, інтернет, інтернет. |
|
* * * Сомкнуть хотя бы строчки, не ряды, В предчувствии темнеющей гряды Чужих, великих строк. Встать у подножья, Смотреть, как ветер заметет следы. |
* * * Зімкнути б хоч рядки, а не ряди, В передчутті могутньої гряди Рядків чужих, великих. Ось підніжжя, Дивись, як вітер заміта сліди. |