Зима задает вопросы
29.10.2022
"Лялечка" - перевод второй книги романа "Ойкумена" - опубликован полность. Все десять глав, плюс пролог и эпилог, доступны на сайте. Спешите (пере)читать!
Это прекрасное дополнение к первой книге - "Лялькар". Огромное спасибо переодчице Лорине Филоненко.
Ласкаво просимо до Ойкумени!
«Чи в нас кисень закінчується?!»
Від страшного здогаду Лючано мимоволі включив «око». Він лежав, пристебнутий до крісла, розкладеного горизонтально. У двох інших «ложах» були зафіксовані близнюки. Діти, як і раніше, спали, або були непритомні. За пультом влаштувався Біжан, ведучи переговори із рятувальниками. По обидва боки від нього ангелами-охоронцями висіли в повітрі гітарист з барабанщиком, тримаючись за спинку капітанського крісла.
Юлія знайшлася в дальньому кутку. Хтось із вехденів виявився джентльменом, поступившись дамі своїм кріслом.
Обличчя всіх блищали від поту. Загнаним конем хрипів барабанщик. З шумом здіймалася широченна грудна клітка гітариста, прагнучи прогнати крізь легені якнайбільше повітря, бідного киснем. Біжан говорив насилу, долаючи задишку – ніби не по радіо спілкувався, а з останніх сил підіймався на гірський пік.
Легені самого Лючано працювали, як зіпсований насос, видаючи жалібні схлипи.
Бонус - планы на дальнейшие переводы:
До нас часто зверталися приватно з пропозицією перекласти українською ту чи іншу книгу Олді. Ми погоджувалися, після чого все, як правило, і закінчувалося. Так було, доки не з'явилася чудова Лорина Філоненко. До чого це ми? А до того, що Лорина Диодорівна завершила переклад третьої, фінальної книги роману "Ойкумена". Зараз іде остання редактура, і найближчим часом "Ойкумена" повністю з'явиться на сайті "Світ Олді". У цьому місці грають фанфари, а ми кричимо: "Гіп-гіп-ура!" P. S. До речі, перекладачка планує почати переклад романа "Місту та світу" - другої частини космічної епопеї. А може, вже почала. Тобто два рази ура!
Увы, бумажного издания пока в планах нет. Но авторы и переводчик открыты к предложениям:
Якщо якесь видавництво захоче це зробити - нехай звертаються до нас, ми відкриті для співпраці.
Из интерсного - Олег Ладыженский:
Вот и до меня добрались авторские экземпляры киевского журнала "Радуга", где опубликованы наши "Дневники войны" и рассказ "Янгол на ім'я Чуйка". Подробности можно узнать в сообщении Генри Лайон Олди , сделанном три дня назад, а я просто хочу от всей души поблагодарить Юрий Ковальский , главного редактора журнала, и всю редакцию за их простой обыденный героизм.
* * *
Сюжеты октября:
Читатель, оформивший подписку на ППСС Олди на нашем авторском сайте, дал возможность оперативно приобрести необходимую снарягу для другого читателя, волей обстоятельств оказавшегося в очень горячем месте.
Местоположение первого читателя превращает сюжет в натуральную фантастику, но тут Шехерезада прекращает дозволенные речи. Мы не можем публиковать сугубо личную переписку.
Ещё год назад в это просто нельзя было поверить.* * *
Не пишите про то, говорят, а пишите про это,
Не носите пальто, говорят, мы в другое одеты,
Вот вам ноты, мы все расписали - диезы, бемоли,
Зададим верный тон, говорят, соглашайтесь, поэты!
|
КАСЫДА ЗАПРЕТОВ Не пишу про усталость. То, что было, что сталось, По ветрам разметалось, улетело во тьму, Повстречались, расстались, эти пылью, те сталью, Не пишу про усталость. Не хочу, ни к чему. Не пишу про болезни. Нет, совсем не железный, Только дел бесполезней не знавал отродясь: Вот, смотрите, суставы, вот пилюлек составы, Вот… И вдруг про усталость уже пишешь, стыдясь. Не пишу, если пьяный. Может, строчки с изъяном, Но вгляжусь – обезьяна, хоть в знакомом плаще, А казалось, красавец, и земли не касаюсь, И ваще всем на зависть, всем на зависть ваще. Говорят, для поэта нет по жизни запрета – Хоть про то, хоть про это, хоть такой, хоть сякой, Пусть устал или выпил, грянь болотной выпью, Ну и хули, что хрипло, а талант-то на кой?! Да, талант, понимаю, поученьям внимаю, И упрек принимаю, и укор, и пинок, Будьте живы-здоровы и ко мне не суровы! Прячу в шкаф свой лавровый, свой увядший венок. |
КАСИДА ЗАБОРОН Не пишу я про втому. Відбуло, та й по всьому, На вітрах невагоме, полетіло в пітьму, Зустріч стала обломом, розлучились, сіроми. Не пишу я про втому. Я не хочу чомусь. Не пишу про хвороби. Не залізна утроба, Тільки марні ці спроби — пожалітись. Кому? Ось, дивіться, суглоби, ось пігулки — особі. І про втому вже — пробі! — лізе слова намул. Якщо п'яний — халепа! — не пишу, бо не треба, Бо дивлюся — шерепа, хоч в знайомім плащі, А здавалося, красень, і землі не торкався, Всім на заздрість. В екстазі, бач, громада пищить. Кажуть, що для поета не існують тенета — Хоч про те, хоч про це ти, не прописано меж. Хай втомився чи випив, то співай, а не схлипуй, Ну і хулі, що хрипко, а талант не проп’єш! Так, талант, розумію, критик учить — німію, Докір втримать зумію, і стусан — від жінок! Будьте живі-здорові та до мене — з любов’ю! Свій ховаю — лавровий! — в шафу бляклий вінок. (переклад Лорина Філоненко) |
