Література Майбутнього

25.05.2025

Фантастика реальної війни: літературу про майбутнє пишуть навіть на фронті
Під російськими обстрілами та бомбардуваннями народжується нова українська масова культура

Ще у 2023-му році харківське видавництво «Фоліо» запропонувало нам скласти антологію сучасної української наукової фантастики — збірку повістей та оповідань. Завдання виявилося несподівано складним. Чому?

По-перше, в українській фантастиці споконвіку домінувала «химерна проза», так званий «магічний реалізм» з українською специфікою, до якого згодом додалися містика, горор і різні напрямки фентезі. Саме наукової фантастики в українській літературі завжди було досить небагато. Й зараз небагато, на жаль.

А друга та головна причина — війна. Коли ми почали шукати авторів, щоб запросити їх до участі в антології, виявилось, що багато хто з них або воює в лавах ЗСУ, відновлюється у шпиталях після поранення, або активно волонтерить, добуваючи всіма правдами й неправдами те, що потрібно нашим воїнам, і доставляючи вантажі під обстрілами на фронт. Дехто просто живе у прифронтових містах і містечках під постійними обстрілами та бомбардуваннями.

Але!

Тут і виявилося те саме «але», яке раз-по-раз дозволяє нам всім робити, здавалося б, неможливе.

Попри війну, виснаження, безсонні ночі, обстріли, бойову та волонтерську працю на межі, а то й за межею людських сил, багато хто з цих людей продовжував писати! Писали уривками, в проміжках між чергуваннями, військовими завданнями, виїздами до прифронтової зони; в бліндажах, підвалах і бомбосховищах; редагували написане, лежачі в шпиталях після важких операцій... Один з авторів антології взагалі почав писати, вже будучі військовим, під час бойових дій. І його дебютна повість вийшла не просто гарною, а ще й зовсім нетиповою, в дечому навіть «проривною»!

Те, що люди продовжують писати навіть у таких умовах, дало нам потужний поштовх, надихнувши взятися за роботу з новими силами. Зв’язувались, вибачаючись, що відволікаємо від набагато важливіших справ, просили надіслати свої оповідання для антології — й люди відгукувались, надсилали тексти, і тексти гідні, маємо зауважити. Як же було моторошно, коли хтось з них день чи два не відповідав на лист щодо видавничих справ. Потім приходила відповідь: «Перепрошую, не було зв'язку, був на завданні...»

І відлягало від серця: живий!

Як на нас, антологія, яка отримала назву «Я і мої ро̀боти» та нещодавно вийшла друком у видавництві «Фоліо» — наклад до речі, як пише сайт видавництва, вже закінчився, бо книга пішла до читачів! — виявилася показовою одразу в двох сенсах:

• По-перше, тексти, що склали збірку, сильно відрізняються одне від одного, даючи майже повний спектр напрямків сучасної НФ: «тверду» НФ (Hard SF), «м’яку», соціальну, сатиричну, іронічну, пригодницьку, філософську, постапокаліптичну, історичну, кіберпанк, нанопанк, робопанк і всякі «гібридні форми» НФ з іншими літературними напрямками. Фантастика — це взагалі різноманітність, несподіваність, різні погляди на реальність, всесвіт, людину та можливе майбутнє. Тож маємо дуже показовий зріз сучасної української НФ.
• По-друге, попри війну, біль, сум та втрати, українці продовжують творити — навіть на фронті! — та опікуватися не тільки сьогоднішнім виживанням, а й намагатися заглянути в майбутнє. Так, це майбутнє в оповіданнях виявляється більш тривожним, ніж радісним. Але попередження про можливі наслідки розвитку сьогоднішніх тенденцій — теж одна з функцій НФ. Звісно, трагічні події сьогодення накладають свій відбиток на творчість українських письменників. Та навіть попри це у більшості творів можна побачити промінь світла та надії. Промінь, який проривається з бліндажів і окопів, з підвалів і бомбосховищ.

Сподіваємося, що у наступних збірках — впевнені, вони ще будуть! — знайдеться місце й для більш позитивних рис майбутнього, в якому хотілося б жити. Фрагмент літературного пейзажу, який собою являє антологія, чудово вписується в загальну картину як всієї української фантастики з її численними напрямками та різновидами, так і у ширшу картину сучасної української літератури загалом.

Бо зараз, попри все, ми спостерігаємо справжній розквіт української літератури — як фантастичної, так і умовно «реалістичної», як художньої (майже всіх її напрямків), так і нехудожньої (так званої non fiction): мемуари, щоденники, аналітика, соціологія, психологія тощо. Проблем, звісно, вистачає: спалені та зруйновані друкарні та бібліотеки, загиблі люди, в тому числі працівники друкарень і видавництв, порушені логістичні ланцюжки, від’їзд багатьох людей за кордон, зниження покупної спроможності читачів...

Та й взагалі: війна! Багатьом зараз просто не до книжок.

І попри все: люди пишуть, люди читають! Знаємо дуже багато випадків, коли наші бійці на фронті просять надіслати їм свіжі українські (паперові!) книжки й потім місяцями тягають їх у наплічниках разом з БК, водою та павербанками, читаючи уривками в окопах і бліндажах. Працюють видавництва та вціліли друкарні: черги замовлень до них зараз на місяці наперед. А численні книжкові фестивалі та ярмарки (так, під час війни!) радують різноманіттям нових книжок.

Це дарує надію. Будемо жити!

Дмитро Громов і Олег Ладиженський (Г. Л. Олді)