Чиста Земля: відгуки

22.02.2025

Рецензії на переклади українською мовою романів із циклу "Чиста Земля".

"Короп і дракон. Книга 1. Повісті про карму"

доктор Вернер:

Ми входимо в новий роман Генрі Лайона Олді, як у глядацьку залу театру Кабукі. Яскрава екзотика світу - альтернативної Японії приблизно XVI століття. Епоха Сенгоку-дзидай завершилася - милістю будди Аміди і за молитвою настоятеля Кенньо - абсолютно неймовірним чином. Виник феномен фуккацу, миттєвого перевтілення, що унеможливив убивство. Відповідний хід карми, блискавичний, як рипост досвідченого фехтувальника, переселяє душу вбитого в тіло вбивці, а в деяких випадках накладає на нього Каїнову печатку, залишаючи без обличчя.
"Втратити обличчя" можна тепер у самому буквальному сенсі. Це означає стати знедоленим, безликим-каонай. Ще більш зневаженим і безправним, ніж недоторканний-ета або "не-людина"-хінін.
Як тепер зміниться суспільство? Історія? Відповіді на ці запитання ще цікавіші, ніж захоплива детективна фабула.
Адже люди не були б людьми, якби не знайшли способів використовувати фуккацу у своїх цілях.
Короп пливе проти течії, мужньо долаючи перешкоди. Наприкінці шляху він може стати всевладним драконом. Молодший дізнавач Рейден вчиться і мужніє у нас на очах. Не дарма, здається, він носить ім'я бога-громовика. Щось буде в другому томі?
Відтіняють розповідь вставки - акти п'єс театру Кабукі. Історична хроніка, психологічна драма, трагедія: усі вони збагачують сприйняття основного тексту, допомагаючи глядачеві/читачеві побачити події з іншої точки зору. Не "правильної", ні. Просто іншої. Так і хочеться закричати, стукаючи віялом по підлозі: "Мондзаемон! Олді!"
Текст містить у собі безліч алюзій і цитат: прихованих, напівприхованих і помітних неозброєним оком. Для читача "в темі" - додаткова насолода. Для читача, який мало знайомий з історією та культурою Японії, але допитливий - дороговказні знаки.
Чекаю на другий сувій. Тобто продовження.

JaneSmile:

Для любителів Японії і не тільки.
Хочу підкреслити, що, по-перше, я зачарована Азією (особливо - Японією), тому ця книга практично не мала шансів мене розчарувати; по-друге, я обожнюю фентезі, що зводить ці шанси і зовсім до нуля. Можливо, враження тих, хто не любить ні те, ні інше, будуть іншими, але я залишилася в захваті.
Тут є:

• цікава задумка, яка з кожним розділом розкривається з несподіваного боку і показує нам все нові грані "кармічної справедливості";
• прекрасно прописані персонажі, до яких неможливо не прив'язатися. Для мене однозначним фаворитом став Мігеру - безликий слуга головного героя;
• істинно японський стиль із неквапливою оповіддю та любов'ю до деталей приносить невимовне задоволення;
• чудові детективні елементи, завдяки яким книжка сподобається не лише шанувальникам фентезі, а й поціновувачам кримінального жанру;
• чудові філософські підтексти, що не надто напружують, але при цьому дають певну поживу для роздумів.

Особисто мені в цій книзі сподобалося абсолютно все, тому я її несамовито рекомендую. Але, звісно, якщо японська тематика або фентезі відштовхують, то краще утриматися.

Тимолеонт:

Олді вірні своєї заповіді - будувати розповідь на тлі цікавого й оригінального фантастичного припущення. Часто мені здається, що нічим Олді здивувати вже не зможуть, але майже в кожній книзі вони викручуються, роблять фінт, і я здивовано чухаю голову, намагаючись зрозуміти, як таке взагалі придумати можна було? Але мало хорошої ідеї, треба її вдало реалізувати, і тут приходить на допомогу авторське вміння наповнювати розповідь цікавими персонажами, діалогами, роздумами і парадоксами. Тут усе звично, в хорошому сенсі, звісно.
Не вперше обравши місцем дії феодальну Японію, Олді знову занурюють у її своєрідну атмосферу з незвичною для нас культурою, способом життя, а також тотальною блокадою "варварами" - та суспільством, де навмисні вбивства стали практично неможливими, а випадковими убивствами займається спеціальна могутня спецслужба. Саме в такому суспільстві поступово і дорослішає головний герой цієї історії, а Олді від його імені розповідають її нам...

* * *

Якщо перша частина більше знайомить читача з дуже і дуже дивакуватим і незвичним світом, його законами і правилами, то "Оповідання нічної варти" концентрується вже конкретно на людських характерах. Цьому вкрай сприяє наскрізний сюжет - якщо в "Повістях про карму" кожна з трьох повістей є незалежною і пов'язана з рештою лише персонажами, то тут нам розповідають уже єдину й послідовну історію. Ну а оскільки Олді завжди були більше майстрами великої форми, а не оповідань, то і вийшла друга частина набагато сильнішою і цікавішою.
Взагалі в принципі неможливо позбутися відчуття, що "Повісті про карму" були обкаткою нового літературного всесвіту, а в другій частині Олді відірвалися вже на повну, завершуючи все таким гучним і вражаючим фіналом, що залишається тільки піт з чола втирати!

technocrator:

Обережно, все хороше затягує. Не зміг відірватися, поки першу частину не дочитав.
Розгортається незвичайна варіація поліційного детектива в альтернативній напівмістичній реальності зі східноазійським колоритом.
Ідея миттєвої кармічної відплати сама по собі не нова, але тут головне фантастичне припущення - переродження вбитого в тілі вбивці - багатопланово й цікаво обігрується. Які тільки різноманітні випадки не трапляються в архівах спецслужби Коропа-і-Дракона. Незважаючи на, здавалося б, очевидне благо у вигляді зниження випадків фізичного насильства і військових конфліктів (а також додатково «вбудований» буддою Чистої Землі своєрідний захисний механізм від використання в корисливих цілях), людська хитромудрість і пороки знаходять собі лазівки. Не кажучи вже про те, що поняття земної і «божественної» справедливості можуть не особливо збігатися.
Вдалий нестандартний головний персонаж, від імені якого ведеться розповідь, - юний Торюмон Рейден, перспективний, такий собі «Павлик Морозов-сан», що починає кар'єру дізнавача. Безперечно хороша людина, але в рамках своєї культурної традиції: тут і японське вбите в підкірку поклоніння тим, хто вищий за нього в ієрархії, і самурайська «вірність пану». Вміє співпереживати людям, при цьому кричить «Банзай!», кидаючись під стріли і мечі для захисту розпещеного кровожерливого сьогуна.
Взагалі, влучними тонкими штрихами позначається місцями по ходу дії різниця східного і «варварського» західного менталітетів.
Авторська іронія присутня, але сюжет містить досить похмурі моменти, особливо в другій частині. Є над чим замислитися.
Сподіваюся, що рано чи пізно з'явиться продовження.
Моя оцінка: 9 (з плюсом) із 10
Чи треба читати: безумовно варто, чудова вагома річ як у творчості авторів, так і у фантастико-фентезійному жанрі з філософською складовою загалом.

AppMain:

Ласкаво просимо в Чисту Землю!
Сто років тому історія середньовічної Японії круто змінилася. Тепер убивця згідно з божественним втручанням жертвує своє тіло вбитому, а сам вирушає просто в пекло. Щодо дороги в пекло, то це тим, хто залишився, тут ніяк не перевірити, але з першим не посперечаєшся - у тілі вбивці справді опиняється особистість убитого.
Війни всіх з усіма, само собою, припинилися. Вбивств дійсно стало значно менше. Самураї носять батоги замість мечів і спеціально вчаться, як би когось випадково не вбити. Ви відразу ж подумали: "А що буде, якщо...", правильно?
А якщо вбивця і жертва зовсім різного суспільного становища, а може й статі? Що там із питаннями успадкування всього іншого, крім тіла? А якщо вбивць кілька? А якщо вбивця якраз і хоче пожертвувати вбитому своє тіло, більш молоде і здорове? Або, навпаки, забрати в убитого кілька десятків років життя, нехай навіть ціною ймовірного зішестя в пекло? А якщо доведення до самогубства або, адже ми в Японії, пан велить самураю накласти на себе руки? Страта за рішенням суду? А залишення в небезпеці, у свідомо безпорадному стані? А якщо вбити приїжджого іноземця? Або іноземець уб'є місцевого жителя? А якщо виїхати на материк (там начебто все як і раніше) і кого-небудь убити там?
От і жителі Чистої Землі, так тепер називається держава, теж поставили собі всі ці запитання, і згодом отримали на них відповіді, більш-менш однозначні, ухвалили нові закони і заснували спеціальну службу для нагляду за переродженнями.
І оскільки завжди знайдуться охочі спробувати знайти лазівку хоча б і в божественному промислі - що вже казати про державні закони - і використати собі на користь, роботи в цієї служби вистачає, в чому й доведеться переконатися молодому самураю, який волею випадку опинився свідком і навіть учасником дивовижних подій... Він ці дивовижні події як магнітом притягує. Утім, це ж Японія, карма, напевно, така.
Запасіться їжею. Згадайте все, що знаєте про середньовічну Японію. І, до речі, про Іспанію заодно. Не питайте навіщо, стане в пригоді.
Ласкаво просимо в Чисту Землю! І пам'ятайте, все ще тільки починається!

sergej210477:

Відмінна розважальна література.
Альтернативна Японія. Ні, «Країна квітучої сакури», як і раніше, чарівна, таємнича й екзотична. Змінився тільки принцип дії карми - вбита людина (випадково, або навмисне), миттєво відроджується в тілі свого вбивці. Душа якого, відповідно, тут же вирушає в пекло. Швидке і справедливе правосуддя. Начебто, ідеально працююча система - суспільство, що існує без воєн. Злочини, пов'язані з насильством, закінчилися. Але у всякому законі є свої хитрі лазівки. Тому існує служба «Коропа і Дракона» - організація, функцією якої і є розкриття складних справ, пов'язаних із переселенням душ. У цій структурі і служить наш герой - юний самурай Торюмон Рейден.
Сюжет цікавий, але, на жаль, не новий. Книги про переселення душ і таємні служби, на кшталт інквізиції, які розплутують головоломні злочини, не рідкість.
Але:

• Відмінний детективний сюжет. Начебто, зовсім прості загадки, які потім обертаються такими хитросплетіннями, що приходиш у захват. Про прямолінійність і передбачуваність тут не йдеться - суцільні петлі, «вісімки». Складно і цікаво.
• Японія. І цим усе сказано. Чарівна країна. І авторам чудово вдалося зловити і донести до читача всю цю загадкову й екзотичну атмосферу. Якщо порівнювати, то мені цей роман дуже нагадав «Сьогуна» Д. Клавелла - така ж яскрава книжка.

Міфологія чудово поєдналася з соціальною фантастикою. Філософія і поезія гармонійно доповнюють атмосферу роману. А детективний сюжет надає книзі легкість і захопливість. Прочитав із величезним задоволенням.

Северіна:

У тих, хто прочитав перші три повісті "Коропа і дракона", вибору майже не залишається: доведеться читати весь цикл. Інакше не буде ні сну, ні медитацій. 🙂 Чудово написано, чудовий легкий стиль, незвичайна манера виконання. Світ ще більш незвичайний: подоба середньовічної Японії з її чужими європейському розуму правилами. Одного разу ця японоподібна країна була чи то проклята, чи то благословенна невідомим більше ніде фуккацу - і понеслося!
У книзі цікаво все: обстановка, герої - від головних до другорядних, стиль викладу, епіграфи, сюжет і навіть довгі внутрішні монологи. Театр зі співаючими духами спогадів - насолода для очей і привід досхочу посміятися.
Автори не відмовили собі в задоволенні потролити японські заморочки з приводу ритуальних самогубств. У першій частині постійна готовність героїв із честю зарізатися ще лякала, у другій уже почала смішити: "Накажи Фудзіварі, нехай накладе на себе руки! Нехай розпоре собі живіт! Негайно!"
Так само автори познущалися зі звички японців безперестанку падати на коліна перед вищими чиновниками. Раз у раз у романі хтось перед кимось бУхається в землю носом, нерідко в бруд.
З мінусів: самий початок іде складно через необхідність пояснити читачеві природу фукаццу. Без цього ніяк.
Спостерігати за примхами мешканців Чистої Землі було цікаво. Продовження читати буду.

bubacas:

Давно вже не отримував такого задоволення від книжки. Особливо приємно, що його джерелом став дует, із творчістю яких знайомий уже років двадцять, не менше. Ніби як сюрпризів уже бути не може, проте ж...
Перше що зачепило - форма твору. Роман написаний у вигляді циклу повістей, я подібне просто обожнюю. Кожна повість сама по собі чудова, але всі разом вони складають щось більше, ніж проста арифметична сума слів. Усі разом вони складають новий, більш масштабний твір.
Друге - фантастичне припущення. Не вперше Олді творити дивовижні та вкрай оригінальні світи... згадати хоча б Кабірський цикл або «Гарпію»... і вони явно не збираються зупинятися. Нещодавній «Чорний хід» теж може похизуватися оригінальною світобудовою, але все ж таки в «Коропі...» світ виписаний куди більш атмосферно і... камерно, чи що. Плюс, цьому світу, ніби як, не судилося незабаром загинути. Чому я, зізнатися, радий, аж надто полюбився.
Третє - стиль. Здавалося б: теж мені новина!
— А Ви читали нову книжку Олдів? Який там стиль, вай-вай-вай!
— Це так, але хіба колись було інакше?
Проте ж щоразу інакше. Щоразу чудово, оригінально, тонко, __ (вписати епітети, яких бракує, самостійно) і при цьому інакше. У цьому випадку Олді, по-моєму, стрибнули вище голови - всі ці театральні замальовки посеред сюжету мало того, що не переривають, а продовжують його; мало того, що написані найчастіше з неабиякою часткою гумору; але при цьому жодною мірою не порушують занурення у світ роману і лише сприяють тому самому «придушенню недовіри».
Рекомендую сміливо.

p-azarenkov:

«На дні терпіння знаходиться небо.»
Прочитав нову дилогію старих добрих Олді «Короп і дракон». Це приголомшливо! Тим, що Олді завжди дивують. Завжди! Тим, що ця дилогія сколихнула в пам'яті ті самі почуття, які я відчував, тільки-тільки долучаючись до творчості Олді наприкінці 90-х. Тим, що поезія на японський манер, та по-олдьовськи. Тим, що це історично, детективно і фентезійно, але... Реально!
Під час читання дилогії перед очима завжди чітко вибудовувалися краєвиди і місця дії. Адже метри завжди знають, як і де поставити декорації. Так, я забув сказати, що дилогія ще й театр! Всього 6 повістей. Їх можна читати з перервами, але від повісті до повісті елементи мозаїки складаються воєдино з вражаючою точністю!
Любителям Олді, поціновувачам «Месія очищає диск» і «Ноперапон», обожнювачам японських хоку однозначно рекомендую до прочитання!

Manowar76:

Ну, це було круто!
Останні десятки сторінок - просто не відірватися!
Барвиста Японія, благородні самураї, вірні своєму обов'язку.
Другий том "Коропа і Дракона" жанрово і композиційно відрізняється від першого.
У "Повістях про карму" були три самодостатні детективні повісті, що показують нам особливості фуккацу і світоустрою, а також дорослішання і становлення Рейден-сана. У "Оповіданнях" же, незважаючи на формальне розбиття на три повісті, на нас чекає одна наскрізна історія з вигадливим сюжетом, що мало спільного має з детективним розслідуванням.
Стиль, як і раніше, прекрасний. Де треба - витіюватий, а десь - стислий і різкий, що прекрасно передає динамізм сцени.
Сподобалося зіткнення світу Чистої Землі з християнством.
Як я і припускав, другий том був присвячений історії Мігеру, колишньому ідальго, а зараз безликому каонай, слузі Рейдена.
Тут багатьом здавалося, що має існувати третій том "Коропа і Дракона". Перед прочитанням я вирішив, що якщо і мені історія здасться обірваною на півслові, то, отже, автори недокрутили, якщо ж завершення буде яскравим і цілісним, то, отже, читачі прискіпуються або неуважні.
Ну що ж, "Короп і Дракон" - цілісна дилогія, яка не потребує продовжень. Сьогуна нам показали, Рейден проявив себе, Мігеру теж. Автори молодці! Ні, якщо буде продовження - я тільки за! Але це буде вже зовсім інша історія!
9 (ВІДМІННО)

nvk:

Одного разу монах Кенньо звернувся до милосердного будди Аміди, і Епоха Воюючих Провінцій закінчилася, а рай опустився з небес на землю. Країна Вранішнього Сонця стала Чистою Землею, повсюдного поширення набуло таке явище, як фуккацу. Припинилася багаторічна різанина, та й узагалі будь-яке вбивство стало рідкістю, адже хто тепер свідомо піде на цей злочин, знаючи, що тіло ще не встигне охолонути, а душа вбитого вже втілиться в тілі свого вбивці. Однак люди залишаються людьми, а в будь-якій справі потрібен порядок, тому було створено службу Коропа-і-Дракона, що розслідує випадки приховування фуккацу, неправдивого фуккацу тощо. Мені здалося, що далеко не кожен може стати дізнавачем цієї служби. Потрібен певний склад характеру. Наприклад, скільки юнаків із десяти повідомить про приховування фуккацу у власній сім'ї, причому фуккацу ненавмисного, ненасильницького характеру? Торюмон Рейден мав піти стопами свого батька і стати стражником, але волею випадку, а також завдяки своїм переконанням, він стає дізнавачем. Не можу назвати Рейдена винятково приємною людиною, часом він викликав у мене роздратування, хоч і не робив нічого поганого, але, як дізнавач, він хороший. Уважний, наполегливий, непохитний. У цій книжці він розслідуватиме дві справи (не рахуючи найпершої, особистої), і кожна з них буде не схожою на іншу, за винятком того, що все в підсумку виявиться зовсім не таким, яким здавалося за підсумками поверхневого вивчення. Із задоволенням візьмуся за продовження.

DaiyaVers:

Ганебний той, чия рука забере чуже життя
Чиста земля - благодать, послана Буддою Амідою у відповідь на молитви ченця. Епоха королівств, що воюють, принесла із собою спалені землі, тисячі вбитих і розтоптані святині, але відтепер той, чия рука вирішить забрати чуже життя, віддасть вбитому своє тіло, а душа вбивці тієї ж миті відправиться в пекло. Милість, що поклала кінець війнам, чи прокляття, що змушує людей шукати спосіб обдурити будду і карму?
Тригерні теми, які можна зустріти в книжці: Вбивства; Реінкарнація; Алкоголь; Рабство; Розшарування суспільства за суспільним станом; Самогубства; Війни.
Переходячи від фентезі до детективів, я вирішила обрати проміжною ланкою книжку авторів, які у своїй історії поєднували обидва ці жанри. Короп і дракон - історія, де божественне піклування реальне, але милість Будди поширена лише на острови Японії, тоді як інші країни, дізнавшись про це, сприйняли дар за прокляття і закрили можливість японцям залишати свої землі. Майстерне поєднання реальної історії, традиційних вірувань і містичного допущення авторів сплітаються в самобутній світ.
Служба "Коропа-і-Дракона" з'явилася для регулювання питань фуккацу - другого народження в тілі вбивці. Але люди не були б собою, якщо у відповідь на нові "можливості" не спробували б обернути їх на особисту вигоду. Убий молодий слуга поважного старого і ось, старий уже зі своїми знаннями в тілі юнака, або мати, що вирішила віддати хворій доньці своє здорове тіло... Але чи можна обдурити карму?
П'ятнадцятирічний герой уособлює собою дух пустощів, цікавості та учнівської шанобливості, щоправда, те, наскільки правдивими є істини вчителів, він часто усвідомлює запізно - після отримання стусанів, адже не можна вбити ворога, а про побити ніхто не говорив. Але не бійтеся, кілька синців самураю не страшні, зате прискорюють розумову діяльність і змушують вклонятися мудрості наставників. Зростання Рейдена ми спостерігаємо протягом усієї книжки, розділеної на три сюжетні арки. Кожна арка складніша за попередню, але й Рейден, який здобув новий досвід, стає мудрішим і обачнішим.
Молодого детектива супроводжує слуга-каонай - безликий, людина, яка вирішила, що може обійти волю Будди на свій розсуд, але після переміщення в інше тіло втратила обличчя - сіре, потворне, схоже на риб'яче обличчя тепер повідомляє всьому світові про те, що нікчемна людина вирішила схитрувати, але не змогла. Зухвалий, нешанобливий, але такий, що володіє безліччю талантів, слуга несе в собі відлуння всіх безликих, щоб дати нам нові запитання для роздумів - які прагнення штовхали безликих до спроби обійти долю і навіщо вони прагнуть потрапити на службу до "Коропа-і-Дракона"?
Динамічний, автентичний і сповнений філософськими міркуваннями світ захоплює з першої історії й не перестає підживлювати інтерес читача новими загадками та роздумами. Родзинкою стає сценічне представлення розкритої справи. Збираючи по крихтах загальну картину, читач може як розкрити справу, так і не помітити зернятка, що кардинально змінює всю картину. Сідайте, перед вашими очима п'єса, де буде розкрита істина.
Приходьте у світ Коропа і Дракона, щоб випити чай за філософськими міркуваннями, розпити саке під гумористичну сценку і разом із головним героєм вплутатися в низку розслідувань.

rina_mikheeva:

Фентезі-детектив із філософією.
Світ роману - світ середньовічної Японії з фантастичним припущенням. Якийсь благочестивий монах благав Будду Аміду про милість до понівеченої міжусобними війнами країн. І ось країна перетворилася на "Чисту Землю". Відтепер кожен убивця приречений на те, щоб душа його негайно вирушила в пекло, а тіло стало вмістилищем для душі вбитого.
Не можна сказати, що після цього життя стало райським, але війни припинилися, і страх вбити когось, хоча б і через необережність, став невід'ємною частиною життя. Як воно, життя, в результаті змінилося, ми зможемо дізнатися з роману, що складається з трьох майже незалежних історій, що в той же час органічно з'єднуються та продовжують одна одну, об'єднаних головним персонажем і деякими другорядними.
Своєрідне переселення душ стало частиною життя, проте неважко уявити, що воно повинно було спричинити чималий розлад та плутанину, бо тепер важливо розібратися, хто є хто, і що з ним робити. Є також і різноманітні злочинні зловживання. З усім цим повинна розбиратися спеціальна служба "Коропа-і-Дракона", за роботою якої служби читач і має спостерігати, занурюючись у різноманітні випадки "фуккацу" - саме так називається це нове кармічне явище.
Але головним чином, звісно ж, спостерігати ми будемо за життям людей, які, власне, дуже мало змінилися, або навіть зовсім не змінилися в цих нових обставинах. Просто тепер вони враховують і фактор фуккацу, іноді намагаючись використати його в злочинних цілях або ж приховати факт перевтілення - з найрізноманітніших міркувань, від альтруїстичних до корисливих.
Роман поєднав у собі філософське фентезі і практично детективний сюжет. Головний герой спостережливий і проникливий, незважаючи на молодість, хоча і йому властиво помилятися, але він завжди готовий визнати свої помилки і має завидну цілеспрямованість і допитливість. Тому стежити за його міркуваннями, спостереженнями і внутрішнім зростанням удвічі цікавіше, як і за сюжетом загалом.
Японський колорит і відповідна особлива атмосфера, особисто для мене, послужили додатковим плюсом. Залишилося зазначити, що це перший том дилогії, але при цьому він має цілком завершений сюжет.
Прекрасний роман, захопливий і глибокий!

Zverek_alyona:

Кілька слів про структуру книг. Вони розбиті на частини, названі повістями. За бажанням можна було б вважати їх окремими творами, що становлять цикл із наскрізним сюжетом, але краще все-таки вважати ці повісті частинами романів. Те, що спочатку здається окремими історіями з практики початківця-дізнавача служби Коропа і Дракона, поступово поєднується в сюжетну «подорож» з однієї точки в іншу — у становлення головного героя.
Історія розгортається в Середньовічній Японії — майже всі реалії можуть бути знайомі читачеві за історичними романами. Одна, але суттєва різниця — у світі, описаному Олді, вбивство людини людиною загрожує не просто покаранням за законом чи самосудом. Вбивця потрапляє у пекло, а його тіло займає дух убитого. Не знаю, як там у японському пеклі, але опинитися в тілі іншої людини — сумнівне задоволення, як на мене. Вбивцю, як правило, не вибирають, жертва може отримати більш старе чи зовсім юне тіло, до того ж протилежної статі чи незавидного здоров'я. Мало того, можна опинитися в тілі свого родича. Така своєрідна кара (як на мене, так для обох сторін) буде навіть у разі ненавмисного вбивства та навіть у випадку, коли зловмисник діє чужими руками, не посвячуючи виконавця у свої плани — провину нестиме той, хто створив дію, що спричинила смерть. Наприклад, так сталося у сім'ї головного героя.
Перші дві книги циклу по суті своєрідні дослідження різних випадків переселення душі в результаті вбивства: деякі розглядаються більш уважно, інші описуються мимохідь, як випадки з практики служби Коропа і Дракона.
Під час читання мені згадався інший цикл Олді, а саме роман «Шлях Меча». Не можу спіймати за хвіст усю суть переклику між цими світами, але складається враження, що в «Коропі і Драконі» автори додумують якусь думку звідти.
Перші дві книги циклу видалися мені серйозними, трагічними.

Корвін Морган:

Продовження таке ж чарівне, як і оригінал. Не знаю, як Олді це вдається, але в "Оповіданнях нічної варти" дивовижним чином поєднується простий стиль, східний колорит і динамічний сюжет. Цей роман також поділений на три історії, але ці арки стали значно менш відокремленими і, по суті, формують один сюжет. Добре чи погано, але практично зникла детективна складова - тепер це, швидше, пригода. Дуже цікаво подана мораль - нехай місцева Японія і пом'якшилася через фуккацу, але самурайський мілітаризм визирає з-за кожного кута. Тож, у деяких випадках, персонаж начебто й натворив справ, і, очікуєш, що він уже носить мітку "лиходія", але, ні - герої його не засуджують, а, навіть, навпаки. Ох вже цей шлях самурая...

izubr_:

Олді є Олді. Їхній стиль як завжди впізнаваний, фантазія також нестримна, історія захоплює. Напружують ці вставки у віршах, їх читав по діагоналі, але читав, щоб зрозуміти, про що йдеться.
Початок бере незвичністю світу, але затягнутий неглобальними історіями, неквапливо занурюючи і розвішуючи рушниці. Добре, що читав одразу обидві частини, інакше залишилося б незадоволення, що історія млява, але якщо перша частина занурила у світ, то друга набрала темп і залишила найприємніші післясмаки. Історія вмістила в себе все, потішила незвичним сеттінгом, загалом Олді собі не зрадили, але головне читати частини одразу: якщо читати з перервою, гадаю, враження може змазатися.