Список желаний

Ваш список желаний пуст. Перейти в каталог?

Слова України

12.05.2023

Дорогие друзья! Дорогі друзі!

В издательстве «Freedom Letters» (серия «Слова України») вышла в свет новая книга Г. Л. Олди «Дверь в зиму» — сборник рассказов, написанных в 2022-2023 г.г. Книга издана в двух вариантах: на украинском и русском языках. Помимо электронного издания, есть возможность заказа бумажной книги. Также готовится к выходу аудиокнига в авторском исполнении Олега Ладыженского. Книга доступна во всем мире.

У видавництві «Freedom Letters» (серія «Слова України») побачила світ нова книга Г. Л. Олді «Двері в зиму» — збірка оповідань, написаних у 2022-2023 р.р. Книга видана у двох варіантах: українською та російською мовами. Окрім електронного видання, є можливість замовлення паперової книги. Також готується до виходу аудіокнига в авторському виконанні Олега Ладиженського. Книга доступна у всьому світі.

FL_Door_UA-0-0-0-0-1683889162.jpg

А ось ще - перший номер літературного журналу KUKUHA. Складений і випущений у світ просто зараз, у скрутні воєнні часи. Мабуть, теж подвиг.

Дякуємо редакції за те, що там є і наша частка: оповідання "Я чекатиму" і декілька моїх віршів.

Лети, Кукуха!

photo_2023-05-04_13-55-20-0-0-0-0-1683889664.jpg

Продовжуємо публікацію роману «Герой має бути один».

Вижу яблоню в белом, слегка розоватом дыму,
Вижу грязь и разруху в оставленном, мертвом дому,
До сих пор я не понял, как это соседствует рядом,
До сих пор я не понял, и видно, уже не пойму.

Eпісодій четвертий:

Хлопчик забіг у внутрішній двір і зупинився, важко дихаючи й озираючись через плече.
Запізніле каяття прокидалося в ньому, і з хвилину хлопчик вагався, роздумуючи: чи не варто повернутися назад, у палестру, і чесно прийняти заслужену прочуханку? Він знав, що хамити вчителеві недобре, тим більше коли в’їдливий Автолік – друг батька й найкращий учитель боротьби у всій Елладі; крім того, Автолік надзвичайно злопам’ятний, і тому не належить до людей, яким можна хамити безкарно.
Повернутись чи ні?!
Хлопчика звали Алкід. Сторонній спостерігач з упевненістю дав би йому років шістнадцять, назвавши швидше підлітком, можливо, навіть юнаком; і помилився б на три роки з дещицею. Зате жодному спостерігачеві й на думку не спало б порівняти Алкіда зі статуєю молодого Аполлона або того ж Гермеса-Атлета, які втілюють юнацьку красу та грацію. Хлопчик не був гарний – принаймні згідно з загальноприйнятим уявленням. Підлітки (виправдовуючи саме слово – підлітки) швидко ростуть, їх рухи поривчасті, вони спрямовані вгору, до неба, немов Мати-Земля на мить відпускає своїх нетерплячих чад, перш ніж притягнути назад…

Hero-6.b1e4p1-0-0-0-0-1683899357.jpg

Eпісодій п'ятий:

– Це неправда, – задумливо промовив Гермій, дивлячись, як спітнілі близнюки знімають шкуру з убитого звіра, – що живий пес кращий за мертвого лева. Той, у чию голову прийшла така дивна думка, – дурень. У деяких, та що там – у багатьох випадках мертвий лев набагато кращий за живого пса! Ти згоден, Пане?
– Угу, – небагатослівний Пан кивнув і почухав лівим копитом під правим коліном.
– Давайте краще вип’ємо, – вставив кучерявий Діоніс, але на нього ніхто не звернув уваги.
Веселий бог виноградної лози сьогодні з нагоди одягнувся в плямисту леопардову шкуру поверх звичайного хітона, і виглядав якось двозначно поруч із напівобдертою тушею, над якою вилися божевільні від щастя мухи – все, що залишилося від колишньої слави Кіферонського Людожера.
Один із близнюків на мить припинив білувати здобич, зірвав жмут трави, витер ним тьмяне лезо ножа. Потім провів тильною стороною долоні по лобі, забруднивши обличчя свіжою кров’ю, й повернувся до перерваного заняття.

10_Hero-E15-0-0-0-0-1683899398.jpg

Eпісодій шостий:

Пробудження було не з приємних.
Амфітріон з усіх сил рвався на поверхню кошмарного сну, борючись за кожен ковток того, що здавалося таким же необхідним, як повітря, не бувши ним насправді; він несамовито молотив руками й ногами, не відчуваючи цього і поринаючи у все більшу несамовитість, а кошмар схлипував і не хотів відпускати Амфітріона, вчепившись у нього крихкими пальцями, поки не хруснув під кулаком і не затих.
Отак це було, якщо було.
Деякий час Амфітріон нерухомо лежав на вологій і гарячій поверхні – куди так прагнув – насолоджуючись тим, що лежить, що в нього бурчить у животі, що в роті скупчилась гірка слина, яку можна проковтнути, але можна й виплюнути, і ось тепер липка ниточка біжить по підборідді, поки не потягнеться кудись униз – але цього він уже не відчуває.

11_Hero-S15-0-0-0-0-1683899427.jpg

Перша внутрішня книга - «Жертви» - опублікована повністю.

БАЛЛАДА СТАРИКА

Когда я стану стариком,
Издав пятьсот томов,
Я стану медленной рекой,
Текущей меж холмов.

Я буду тихо проплывать,
Качая миражи,
И буду тихо забывать
Все то, чем раньше жил.

Когда я стану стариком,
Смирив упрямый нрав,
Я стану длинною строкой
Под суетой пера,

Я буду течь, и течь, и течь,
Как тихая река,
И будет длиться, длиться речь,
Пока жива строка.

Когда я стану стариком,
Пресытившись войной,
Я стану круглым дураком,
Круглей, чем шар земной,

Я буду многого не знать
И не смущаться тем,
Зато зима, потом весна
И звёзды в темноте.

Когда я стану стариком
В забывчивом дыму,
Я буду делать жест рукой,
Неясный никому,

И то, что зритель не поймет,
Неважно для меня,
Раз в ульях зреет майский мед,
Вкусней день ото дня.

Когда я стану стариком,
Да, стану стариком,
Я стану медным пятаком,
Разменным пятаком,

Отдамся девочке за так,
Засну в её горсти,
Пусть купит шарик на пятак,
И шарик полетит.

БАЛАДА СТАРОГО

Коли зроблюся я старим
І видам тищу книг,
Я стану річкою, з гори
Стечу у потойбік.

Дуби на пагорбах стоять,
По берегах комиш,
І забувати буду я
Все те, чим жив раніш.

Коли я стану стариком,
Прихильником добра,
Я стану лагідним рядком
Під натиском пера,

Водою потечу в струмках,
Проллюся у садок,
І мова житиме в віках,
Якщо живий рядок.

Коли зроблюся я старим –
Радійте, карасі! –
Тоді я стану вщент дурним,
Дурнішим за усіх.

Чого не знаю, те бозна,
Такі ми, старики,
Проте зима, а там весна,
У темряві зірки.

Коли я стану дід Піхто
І одряхлію вже,
Не зрозуміє геть ніхто,
Що означа мій жест.

Глядач не розбере прикмет?
Ой, теж мені секрет,
Коли у вуликах є мед,
Смачний травневий мед.

Коли я стану стариком,
Глибоким стариком,
Я стану мідним п'ятаком,
Розмінним п'ятаком,

Бери мене, дівчисько, так,
Хоч я не золотий,
Придбай-но кульку за п'ятак,
І кулька полетить.

* * *

- Мор, ты слышал? Тебя отменили!
На кого теперь будут пенять?
- Смерть, не парься, стреляй да минируй!
Ни тебя, ни Войну...
- Слышу, милый!
- ...не возьмётся никто отменять.

Село солнце, как в карцер зека,
Едут всадники в красный закат.

* * *

- Море, чув? Кажуть, Мору - відміна!
Хто ж тепер буде винен, скажи?
- Смерте, кинь! Кидай бомби та міни.
Ні тебе, ні Війну...
- Чую, милий!
- ...не відмінять, хоч з чортом дружи!

Сіло сонце, як зек до тюрми,
Їдуть вершники, захід сурмить.

* * *

Зачерствел, подсох горький хлеб стыда,
Чем его запить? Вот любви вода.

Если нет воды, если нет любви,
Горький хлеб стыда станет ядовит,
И тогда грызешь, крошишь, не любя,
Самого себя,
Самого себя.

Говоришь: я стыд! Говоришь: я хлеб!
Говоришь: оглох, разлюбил, ослеп.

* * *

Зачерствів хліб сорому, став гірким,
Ось любов, запий - мов вода з ріки.

Бо якщо любов зникне на землі,
То отруйний сором, отрута хліб,
І тоді гризеш у лихі часи,
Сам себе їси,
Сам себе їси.

Кажеш: сором - я! Кажеш: я - то хліб!
Кажеш: став глухим, розлюбив, осліп.

345451067_6175140462521382_5839889007944642240_n-0-0-0-0-1683899957.jpg