Пирамида

12.09.2023

Новые обложки для рассказов на сайте:

Дорогие друзья!
Все наши новые рассказы, опубликованные на сегодняшний день на сайте "Мир Олди", стараниями неутомимого админа объединены для удобства читателей в общую категорию "Дни войны". Также рассказы обновили свои обложки, за что отдельное спасибо Урсула Хелена Кузьма, и обзавелись иллюстрациями А. Семякина.

Опубліковано нові розділи книги «Вовк» (другої частини роману-трилогії «Дикуни Ойкумени», третього з епопеї «Ойкумена») у перекладі українською - з третьої по шосту. Ласкаво просимо до Ойкумени!

Розділ третій «ОБЛАВА»:

У Змія на язиці крутилося запитання, але гелікоптери вже опустилися над широкою галявиною, що відокремлювала село від джунглів, зависли за чотири метри від землі. Синхронно відʼїхали вбік широкі двері, і вниз живою хвилею ринули кішки! Пів сотні, не менше: руді, чорні, плямисті…
Ягуари, леопарди, пуми.
Простір перед гостьовою хатиною спорожнів в одну мить: не чекаючи котячого десанту, дикуни кинулися навтьоки. Лише лисий старий залишився біля небіжчиків, плюючись і трясучи головою. Кинули дідуся, сучі діти! Мисливці, називається! Не домовимося, упевнився Марк. Якщо в місцевих цивілізаторів такі розваги: цькувати дикунів леопардами, стріляти в усе, що побачать на орбіті… Секунду він вагався: відкривати вогонь чи зачаїтися? Дід казав: для котячих нюх неважливий. Якщо хижаки рвонуть за туземцями…

Розділ четвертий «ХТО МЕНШ ВІЛЬНИЙ, НІЖ МРЕЦЬ?»:

Внизу, за квадратним вікном-ілюмінатором, тягнулося безкрає сіро-зелене море джунглів. Його розсікали блискучі змійки струмків і дрібних річечок. Ртуттю розтікалися ланцюжки озер, засліплюючи очі відбитим сонцем. На горизонті, частково прихований туманним серпанком, проступав гірський хребет. Хребет здавався стародавнім, вивітреним, хоча детально роздивитися його на такій відстані було неможливо.
Вертоліт ішов рівно, немов на автопілоті, тримаючи постійну висоту, швидкість і напрямок. Машину ледь помітно погойдувало, як корабель на пологих брижах. Ця заколислива хитавиця, втома й давно набридлий пейзаж унизу робили свою справу: Марк впав у тупе, сонне заціпеніння. Якби не гуркіт гвинтів, що щільно забив вуха, й не жах, якому лібурнарії стали свідками, унтер-центуріон Бич напевно заснув би.
«Не спати!» – подумки наказав собі Марк. Він напружив і розслабив мʼязи, повертаючи їм тонус. Коли свідомість прояснилася, Марк притулився до ілюмінатора, силкуючись розгледіти другий вертоліт. Машина охристо-іржавого кольору нікуди не поділася. Як привʼязана, вона слідувала за ведучим, тримаючись метрах у двохстах позаду.

Розділ п'ятий «ЗМІЯ В НОРІ»:

Ксочипеп запустив на планшеті новий ролик. Зображення десантного бота Марк упізнав одразу. Біля бота розташовувалися схематичні фігурки людей. Вони безпорадно розводили руками, потім звернулися до трьох інших, що стояли осібно. У трійці легко впізнавалися лібурнарії. Анімовані Марк, Змій та Відьма закивали, погоджуючись, Змій підійшов до бота, здійснив якусь погано зрозумілу маніпуляцію — і десантна апарель почала повільно відкриватися. Саме так, як повинна була, а не подібно до розсувних дверей астлан. Дечого місцеві фахівці були варті, раз зуміли це визначити.
Обломилися, подумав Марк. Розкрити бот не зуміли, тепер просять допомоги.
— Відставити, Змію!
Це були перші слова, вимовлені ним під час «сеансів контакту». Ролик закінчився, екран потемнів; здавалося, планшет виконав наказ. Ізель здригнулася від несподіванки. Попри мовний барʼєр тон висловлювання не залишав жодних сумнівів. Чорнявка щось запитала, намагаючись не ворушити губами, але Марк залишився глухим і німим.

Розділ шостий «ПІРАМІДА»:

За короткий час перебування серед астлан Марк встиг звикнути: тутешня цивілізація з ретельністю параноїка уникає плавних вигинів – кіл і овалів, куль і циліндрів. Чотири- і пʼятикутні кімнати, столи-шестигранники, гранчасті келихи й горнятка, квадратні в перерізі бутлі й флакони. Паралелепіпеди будівель, трапеції вікон. Незграбні, всупереч здоровому глузду, обводи автомобілів, літаків і гелікоптерів. Колеса машин мали нормальну, дископодібну форму, але це був, мабуть, єдиний виняток.
Та ні, ще емблеми на одязі Ізелі та її підлеглих. Малюнок, що красувався зараз на грудях унтер-центуріона Бича. І зал у глибині стародавньої піраміди. Точніше, зал був порожнистим плескатим циліндром тридцяти метрів у діаметрі й восьми у висоту. Пресформа для таблетки. Ось-ось зверху звалиться гідравлічний прес, і від людини, жалюгідної тварі, що копошиться внизу, мокрого місця не залишиться...

Хорошие книги - Олди рекомендуют:

Роберт Ґалбрейт: «Чорнильно-чорне серце» / Роберт Гэлбрейт: «Чернильно-чёрное сердце» / Robert Galbraith: «The Ink Black Heart»

Видавництво, КМ-Букс, 2023; 1000 стор. Переклад з англійської Наталії Ференс.

Шостий детективний роман Роберта Ґалбрейта (псевдонім Джоан Роулінг) із серії «Корморан Страйк» я прочитав українською (попередні п'ять читав у російських перекладах). Переклад сподобався. Знайома за попередніми книжками стилістика і манера, точність побутових деталей, психологізм, драматичність, точкові вкраплення іронії та гумору — все присутнє. Варто також відзначити вдалу передачу в перекладі різних акцентів та сленгів, яких у книжці вистачає. Є кілька зовсім дрібних огріхів, але загального враження вони не псують. Переклад гарний, стиль впізнаваний.
Цього разу Корморану Страйку і Робін Еллакотт доведеться розслідувати незвичайну справу. Досі детективне агентство Страйка не займалося злочинами, що сягають своїм корінням в інтернет-спільноти, соціальні мережі, мережеві комп'ютерни ігри, блоги та форуми. Але коли інтернет-битви і чвари зрештою виливаються в реальне жорстоке вбивство, Корморан і Робін погоджуються взяти нову справу: вирахувати реальну особистість одного з творців популярної мережевої гри — за сумісництвом умілого маніпулятора, злісного хейтера й інтернет-троля під ніком Аномія.
Завдання виявляється, м'яко кажучи, непростим. Аномія ретельно приховує свою особистість. Він украй обережний і завбачливий, використовуючи витончені методи захисту і конспірації, а також різні хитрі виверти в мережі — і, як пізніше з'ясовується, в реалі. І у нього є серйозні причини, щоб побоюватися викриття.
Корморан і особливо Робін з головою занурюються у віртуальний світ інтернет-ігор і блогів, форумів і чатів, фанатів-геймерів, блогерів, ю-тьюберів, інтернет-тролів і хейтерів. Але і в реалі дія не стоїть на місці. На розслідування накладаються непрості особисті стосунки Корморана і Робін, і стежити за їхнім розвитком не менш цікаво, ніж за детективною інтригою роману. Під час розслідування з'ясовується, що до справи причетна ультраправа неофашистська організація — і це вже не просто хейтери і тролі, а реальні терористи, які використовують саморобні бомби. Дія, спочатку неспішна, поступово прискорюється, обстановка загострюється, за першим злочином слідують нові, і тепер небезпека загрожує вже самим детективам, які взялися за цю заплутану справу.
Ця книга — не тільки детектив. Це також книга про самотність, від якої люди шукають порятунку в мережі — і інколи справді знаходять там друзів і підтримку. Але часто нариваються на прямо протилежне, потрапляючи в тенета маніпуляторів, збоченців і хейтерів, які спочатку вміло прикидаються друзями.
...Стеження в реалі і в мережі, бесіди і допити підозрюваних, копіткий збір інформації та дедукція, численні тупикові версії і раптові прориви, перевдягання і маскування, любовні пристрасті й інтриги, взаємні образи, нерозуміння — і водночас щира взаємна підтримка та симпатія між Кормораном і Робін — снігова куля сюжету котиться з гори дедалі швидше і у фіналі вибухає стрімкою кульмінацією, коли відлік часу йде буквально на секунди.
Не скажу, що це найкращий роман із серії про Корморана Страйка і Робін Еллакотт. Особисто мені дві попередні книги сподобалися більше. У цій книжці обсягом у 1000 сторінок величезна кількість персонажів («Психи, віддайте телефонний довідник!» (с) анекдот) — і встежити за всіма ними в реалі й у мережі, запам'ятати, хто є хто, хто з ким у яких стосунках і хто що говорив — майже неможливо. Мимоволі поспівчуваєш детективам! А деякі ситуації у стосунках Корморана і Робін аж надто нагадують аналогічні ситуації з попередніх романів серії. Проте читати було цікаво, і з розвитком сюжету інтерес тільки зростав, а приблизно з середини книги відірватися від читання було просто неможливо. Зрозуміло, справу в підсумку було розкрито, а у стосунках Корморана і Робін намітився новий поворот, який напевно отримає розвиток у наступній книзі.
Так, «Чорнильно-чорне серце», на мій погляд, трохи слабкіше від двох попередніх книг серії. Але якщо брати роман сам по собі, не порівнюючи його з іншими — він «хороший, і хороший вельми» (с). Не пошкодував, що прочитав.
Рекомендую.

* * *

Шестой детективный роман Роберта Гэлбрейта (псевдоним Джоан Роулинг) из серии «Корморан Страйк» я прочел на украинском (предыдущие пять читал в русских переводах). Перевод понравился. Знакомая по предыдущим книгам стилистика и манера, точность бытовых деталей, психологизм, драматичность, точечные вкрапления иронии и юмора — все присутствует. Стоит также отметить удачную передачу в переводе различных акцентов и сленгов, которых в книге хватает. Есть несколько совсем мелких огрехов, но общего впечатления они не портят. Перевод хорош, стиль узнаваем.
На сей раз Корморану Страйку и Робин Эллакотт доведется расследовать необычное дело. До сих пор детективное агентство Страйка не занималось преступлениями, уходящими своими корнями в интернет-сообщества, социальные сети, сетевые компьютерными игры, блоги и форумы. Но когда интернет-битвы и склоки в итоге выливаются в реальное жестокое убийство, Корморан и Робин соглашаются взять новое дело: вычислить реальную личность одного из создателей популярной сетевой игры — по совместительству умелого манипулятора, злостного хейтера и интернет-тролля под ником Аномия.
Задание оказывается, мягко говоря, непростым. Аномия тщательно скрывает свою личность. Он крайне осторожен и предусмотрителен, используя изощренные методы защиты и конспирации, а также различные хитрые уловки в сети — и, как позже выясняется, в реале. И у него есть серьезные причины, чтобы опасаться разоблачения.
Корморан и особенно Робин с головой погружаются в виртуальный мир интернет-игр и блогов, форумов и чатов, фанатов-геймеров, блогеров, ю-тьюберов, интернет-троллей и хейтеров. Но и в реале действие не стоит на месте. На расследование накладываются непростые личные отношения Корморана и Робин, и следить за их развитием не менее интересно, чем за детективной интригой романа. В ходе расследования выясняется, что в деле замешана ультраправая неофашистская организация — и это уже не просто хейтеры и тролли, а реальные террористы, использующие самодельные бомбы. Действие, поначалу неспешное, постепенно ускоряется, обстановка накаляется, за первым преступлением следуют новые, и теперь опасность грозит уже самим детективам, взявшимся за это запутанное дело.
Эта книга — не только детектив. Это также книга об одиночестве, от которого люди ищут спасения в сети — и иногда действительно находят там друзей и поддержку. Но зачастую нарываются на прямо противоположное, попадая в сети манипуляторов, извращенцев и хейтеров, которые поначалу умело прикидываются друзьями.
...Слежка в реале и в сети, беседы и допросы подозреваемых, кропотливый сбор информации и дедукция, многочисленные тупиковые версии и внезапные прорывы, переодевания и маскировка, любовные страсти и интриги, взаимные обиды, непонимание — и в то же время искренняя взаимная поддержка и симпатия между Кормораном и Робин — снежный ком сюжета катится с горы все быстрее и в финале взрывается стремительной кульминацией, когда счет времени идет буквально на секунды.
Не скажу, что это лучший роман из серии о Корморане Страйке и Робин Эллакотт. Лично мне две предыдущие книги понравились больше. В этой книге объемом в 1000 страниц огромное количество персонажей («Психи, отдайте телефонный справочник!» (с) анекдот) — и уследить за всеми ними в реале и в сети, запомнить, кто есть кто, кто с кем в каких отношениях и кто что говорил — почти невозможно. Поневоле посочувствуешь детективам! А некоторые ситуации в отношениях Корморана и Робин уж больно напоминают аналогичные ситуации из предыдущих романов серии. Тем не менее, читать было интересно, и по мере развития сюжета интерес этот только возрастал, а примерно с середины книги оторваться от чтения было просто невозможно. Разумеется, дело в итоге было раскрыто, а в отношениях Корморана и Робин наметился новый поворот, который наверняка получит развитие в следующей книге.
Да, «Чернильно-чёрное сердце», на мой взгляд, немного слабее двух предыдущих книг серии. Но если брать роман сам по себе, не сравнивая его с другими — он «хорош, и хорош весьма» (с). Не пожалел, что прочел.
Рекомендую.