Libro sospeso
19.08.2023
Дорогие друзья! На сайте реализовано ваше недавнее предложение: опция "подвешенной книги", по аналогии с "подвешенным кофе". Т. е. благородная возможность приобрести книгу для другого читателя, оказавшегося в стесненном положении. Для "подвеса" надо зайти в карточку "Libro sospeso" (видна в каталоге наверху, сразу под карточкой ППСС) и приобрести любое количество условных книг во благо коллег по чтению. В карточке будет указываться: "На данный момент на сайте есть N подвешенных книг". Желающий забрать "подвес" (ту или иную книгу по своему выбору) пишет письмо админу. Админ добавляет выбор ему в аккаунт: забирай! А счётчик "подвесов" уменьшится на одну позицию. Добро пожаловать!
На данный момент уже подвешено:
Из личной переписки соавторов по поводу работы над рассказом:
– Текст, что ты прислал, прочитал, завтра займусь схваткой в двух реальностях.
– Темп там держится на таком объеме?
– Как по мне, да, вполне. В первую очередь, за счет атмосферы / нагнетания саспенса.
Что тут добавишь? Сирена гудит, Олди работают.
Олег Ладыженский:
Каждый день вижу в интернете, как слова того или иного персонажа книги приписывают автору этой книги. "Имярек сказал!.." - и дальше начинается осуждение или восхваление именно автора, не персонажа с его отдельной биографией, характером, задачами.
Пожалуй, тогда слова любого из нас можно цитировать, предварив пояснением: "Бог сказал!.."
Единственно, не знаю, что делать с атеистами.
Еще немного книг Freedom letters.
А вот знаменательная встреча - Дмитрий Громов и филолог Андрей Чернецов (но же Игорь Черный). Встреча во Львове.
А это рецензия Андрея на сборник «Янгол на імʼя Чуйка»:
Щойно дочитав збірку Г.Л.Олді «Янгол на імʼя Чуйка». Трохи незвично читати твори шановного сера українською, проте за останній рік я вже звик. Усі ми змінюємося. Час тяжіє. Радий побачити нове обличчя знаного автора, почути нове бриніння його голосу, зустріти нові теми. Читаючи повість, оповідання (не кажу про вірші, бо читав більшість з них «з аркуша»), ловив себе на думці, що це про них, співавторів, і… про мене. Ті ж думки, почуття, практично ті ж дії. Це біографія типового інтелігента, що опинився сам на сам із війною. Жах, відчай, відчуття безвиході, начебто потопаєш у смердючому баговинні. І потім поступове виринання на поверхню, відчуття того, що таки можеш дихати, борсатися, опиратися цьому багну. І Віра з надією на краще, на перемогу сил Добра над суцільним мороком. І все це втиснуто в різні жанрові форми: від химерної прози і горору до технофентезі й кіберпанку. І традиційний для Олді інтертекст - відсилки до знакових текстів попередників. А ще катарсис - очищення через страждання.
Думаю, знайомство з цією збіркою стане поштовхом до написання якихось-то тез, а може й великої статті. Побачимо.
А поки що хочу подякувати моїм друзям Олегу й Дмитру за безцінний подарунок і втіху, яку я отримав як читач і очевидець подій, описаних у книзі.
А вот такую книгу нашли Сергей Громов и Алиса Давыдова:
Kharkiv is an ambitious city. It is full of seemingly contradictory elements: it is a highly industrialised city, a centre for scientific research and I.T., home to the first skyscrapers built in Ukraine. Yet it is also a cultural centre, home to many outstanding writers and artists, and in recent times Kharkiv has seen rapid development in gastronomy and of an authentic underground culture. Kharkiv can be considered Ukraine s intellectual centre, being home to more universities and places of learning than even the capital, Kyiv.
Насправді книга від українських авторів та видавців.
В англомовному путівнику “Awesome Kharkiv” йдеться про талановитих безумців, науковців, політиків та спортсменів, які творили історію Харкова, про галереї, ресторани і клуби, про все цікаве і смачне.
Коментар від Г.Л.Олді:
От і думаю: ми хто? "Талановиті безумці" чи "цікаве і смачне"?
|
В спорах рождалась Вражда, а по паспорту Истина, Спорить с ней было опасно, а также бессмысленно, Ты с нею споришь, она только больше рождается, Споришь - рождается, споришь - враждается... Мистика! |
У суперечках народжується Ворожнеча, Зветься за паспортом Істиною. Й суперечка З нею безглузда: народжується нескінченно, Вічно вороже народжує... Це небезпечно! |
|
БАЛЛАДА ПОТЕРЬ Не веду счёт потерь, не веду, Вспоминаю одних на ходу, Забываю других: голоса, имена, Третьи рядом со мною идут. Эти призраки вечно со мной, Впереди, по бокам, за спиной, Их считай, не считай, забывай, вспоминай, Никуда не сбежишь все равно. Я и сам не уверен в себе, В покаянии и похвальбе, То ли жив, то ли нет, то ли им, то ли мне В райских кущах накроют обед. Не веду, не веду счёт потерь, Открываю заветную дверь, Вижу - вот же они, от друзей до родни, Улыбаются, шепчут: "Поверь!" Я однажды пойду, как они, Ты меня от себя не гони, К счастью ли, на беду, все равно не уйду, Слышишь, свет под ногами звенит? |
БАЛАДА ВТРАТ Втрат рахунок? Та ні, не веду. Перших згадую я на ходу, Других майже забув: голоси, імена, Треті поруч зі мною ідуть. Оці привиди разом завжди, Звідусюди крокують сюди, Їх лічи, не лічи, хоч мовчи, хоч кричи, Не втекти від цієї біди. Я, до речі, не певний в собі, У житті, каятті, похвальбі, Чи живий я, чи ні, чи то їм, чи мені Вже готують у раю обід. Не лічу втрати, ні, не лічу, У одвічних дверей промовчу, Бачу — ось вони, ось, з ким пилось та жилось, Бачу усмішки, в небо лечу. Так, колись я піду, як вони, Не жени мене геть, не жени, Ой, на фарт, на біду — не жени, не піду, Чуєш, блиск під ногами дзвенить? |
|
* * * Мы - зеркала. Большие, малые, Настольные, автомобильные, Гуляли с зеркалами-мамами, И вот - разбили нас. Мы - зеркала. Мы отражатели Святого, грешного, дебильного. Для отражения рожали нас, И вот - разбили нас. Мы - зеркала. В ночи блестящие, В углу забытые и пыльные, Висим на стенах, дремлем в ящиках, И вот - разбили нас. Мы испокон веков зеркалили, В нас отражались тверди с хлябями, Гуляли мамонты наскальные, Сражались сильные и слабые, Тащились за мессией мытари, Якудза вслед за Коза Нострою... Мы были зеркалами. Мы теперь - Осколки острые. |
* * * Ми — дзеркала. Брудні, замащені, Умиті, чисті. Оком блимали, Гуляли з дзеркалами-мамами, І ось — розбили нас. Ми — дзеркала. В нас відображення Святого, грішного, дебільного. Ми відображеннями вражені, І ось — розбили нас. Ми — дзеркала. В ночі блискучі ми, А у куті ми геть запилені, Повисли на стіні чи купою У ящику лежим — розбили нас. Ми споконвіку світ дзеркалили, Щоб твердь і хлябі проявилися, Наскельні мамонти гуляли в нас, Слабкі та сильні на смерть билися, Ішли апостоли з месіями, Якудза йшла та Коза Ностра… Були ми дзеркалами. Нині ми – Уламки гострі. |
|
* * * Иные богоравны, но не я, Иные жгут Содом и рушат Трою, А я у разоренного жилья Тружусь, как муравей, времянку строю. Пока горит земля и гибнет мир, Вот камешек - возьми да подними. |
* * * То інші богорівні, а не я, У них згорів Содом і Троя впала, А я біля руїни навмання Як та мураха, дім будую з палу. Земля пала, світ гине — що ж тут ми? Камінчик ось — візьми та підніми. |
