Балада Досвіду

04.05.2025

Дорогі друзі!

На авторському Ю-Тьюб каналі Г. Л. Олді у плей-листі "Аудіокниги Г. Л. Олді українською" чимале поповнення! На каналі "Вовчик читає аудіокниги українською" з’явилися аудіо-версії декількох наших повістей і оповідань, і ми з вдячністю до пана Вовчика включили їх до нашого плей-листа. Це:

• Оповідання "Давно, знебулий раб, замислив я втекти..."
• Повість "Вкласти душу"
• Оповідання "Повстань, Лазарю!"
• Повість "Де твій батько, Адаме?"
• Оповідання "Життя, якого не було"
• Повість "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею"

Також раніше у цьому ж плей-листі були опубліковані оповідання “Янгол на ім'я Чуйка” у виконанні Вадима Ковпака і вірш “Балада чорної поземки” в авторському виконанні Олега Ладиженського.

Ласкаво просимо!

30 квітня Олег Ладиженський був у гостях у Харківській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва.

Коли ранок починається з візиту фантаста – це гарна прикмета.
Генрі Лайон Олді — колективний псевдонім Дмитра Громова та Олега Ладиженського. У цих популярних українських письменників-фантастів з Харкова чимало шанувальників у різних куточках світу. Сьогодні мали чудову нагоду зустрічати пана Олега у Бібліотеці на Алчевських. Він завітав не з порожніми руками – залишив подарунки: нову книжку про події повномасштабного вторгнення в авторському перекладі, журнал та автографи фантастів для наших читачів.
Щиро вдячні за таку ініціативу.
Поговорили й про найближчі плани – організувати творчу зустріч для шанувальників творчості Олді та всіх поціновувачів жанру.
Слідкуйте за нашими анонсами.

Генрі Лайон Олді з оповіданням «Союзники» та Олег Ладиженський соло з добіркою віршів у новому (97-му) випуску альманаху «ДЕРИБАСІВСЬКА - РІШЕЛЬЄВСЬКА»:

АЛЬМАНАХ «ДЕРИБАСІВСЬКА - РІШЕЛЬЄВСЬКА" № 97 ВИЙШОВ У СВІТ!
У редакційній колонці беззмінний редактор Альманаху Фелікс Кохріхт зазначив:

«Вже багато років я перед тим, як надіслати черговий номер до друку, уважно переглядаю його, для того, аби бути впевненим: несподіванок немає. Так було і з першим номером, який вийшов у 2000 році, – то редакторська практика. Проте несподіванка все ж виявилася, і я побачив її тільки-но та друкую на комп’ютері нотатки про свою першу реакцію.
Виявилося, що в номері якщо не домінує, то, образно кажучи, майорить поезія. Вона міститься не тільки у розділі, який так і зветься, але й відлунює частіше, ніж проза! Треба пояснити: йдеться не про кількість рядків, а про пафос та настрій. Номер починається з традиційної рубрики «Під звуки повітряної тривоги», і цього разу на голос війни наші автори відгукнулися саме віршами. А ще у розділі «Поезія» крім членів літературного клубу «Зелена лампа» представлені поети, твори яких відомі у багатьох країнах. Це Ілля Камінський, який народися в Одесі та став сучасним класиком у США: він пише англійською та українською мовами. Тепер, під час війни, Ілля приділяє багато уваги землякам-одеситам, всіляко допомагаючи колегам, а найбільше – талановитим дітям. Ми відзначаємо ювілей відомого поета та перекладача Анатолія Глущака – публікуємо вірші з його нової збірки. А на сусідніх сторінках Анатолій Степанович продовжує спогади про друга – провідника нової української поезії Бориса Нечерду.
Прочитавши ці два абзаци, я зрозумів, що неможливо зараз не сказати про вихід друком нової книги прозаїка Леоніда Лейдермана. Саме за збірку оповідань «Кохана вийде…» він одержав всеукраїнську премію на честь класика єврейської літератури Шолом-Алейхема (цей псевдонім означає «мир вам»). Звістка про це прийшла тоді, коли номер був уже готовий, та йшла остання коректура, але ми переверстали його, і тепер ви маєте змогу прочитати одне з нових оповідань лауреата.
Ще один ювіляр – наш земляк, відомий художник Василь Рябченко, творчість якого представлена в номері статтею та репродукціями картин, написаних у різні роки.
Саме у дні, коли ви отримаєте цю книгу, в нашому місті проходитиме декада заходів під девізом «Одеса мультикультурна», присвячена грецькій діаспорі.
А що до поезії та прози різного жанру та стилю сучасних та минулих років, то ми друкуємо рейтинг популярності літературних творів серед читачів, які беруть книги в міських бібліотеках. До речі, наш альманах – серед таких видань… Вже двадцять п’ять років, з першого номера до дев’яносто шостого, ми передавали його в бібліотеки. Маємо надію,що і цей приєднається до них».

Читачі пишуть. Ирина Шевченко:

Из всего, что осталось в Мариуполе, помимо похереных планов на будущее и здорового сна, жалею лишь о фотографиях и книгах. Жизнь показала: никакие три магнитофона, три кинокамеры заграничных, три портсигара отечественных и прочие замшевые куртки сожалений не стоят. А вот память - да. Фотографии доцифровой эпохи, в том числе - людей, с которыми никогда уже не встретишься, и нас самих, таких, какими мы никогда уже не будем. И книги, ценность которых не в потраченных на них деньгах, а всё в той же памяти. Некоторые пришли с нами из детства, из двух родительских квартир в нашу с Андреем общую. За какими-то довелось поохотится. Какие-то нужно было долго ждать, мысленно оставляя место на полке рядом с первой частью и поторапливая (тоже мысленно) авторов и издателей. Что-то заказывалось через третьи руки, привозилось из других городов и стран. Ну и книги, полученные в подарок от знакомых авторов, - бесценные две полки...
В Днепре у меня всего этого нет. Фото - только те, что сохранились на ноуте и в облаке. Книги - в ридере. Или по поиску в сети. Это Полина Андреевна у нас гордая владелица аж шести бумажных томиков (да-да, потерянное поколение дарит друг другу книжки). А у меня до сегодня была лишь одна - моя же "Гора", когда-то подаренная сыну и возвращенная им в нашей новой реальности со словами "я знаю, тебе нужнее". Тоже теперь память.
А сегодня забрала из почтомата пополнение, закрывшее сразу несколько пунктов по моим критериям книжной ценности. Потому что из другого города. И от знакомых, пусть только по творчеству и постам в ФБ, авторов. И с автографом. И тоже память. Новая. И старая, потому как давным давно, когда у нас ещё не было третьего ребёнка, но была ипотека, а все наши книги умещались на трёх полках, именно с этой трилогии, взятой почитать у приятеля, у которого на фоне статуса живущего с родителями бездетного холостяка была офигенная библиотека фантастики, началось моё знакомство с Олди.
Круг не замкнулся, мы просто вышли на новый виток.
Спасибо Олег Ладыженский и Генри Лайон Олди

Йдеться про цю акцію від письменників.

КОРИСНІ ПОРАДИ

Не пишіте "Я вважаю...",
"Ми вважаємо...", пишіте,
Не пишіть "Мені відомо...",
А пишіть "Відомо всім..."

І скажена ахінея
Перетвориться на мудрість,
Вскине аж до неба прапор
Рятівної множини.