05.06.2026
Дорогие друзья! Дорогі друзі!
Представляем вам новый рассказ Генри Лайона Олди на русском и украинском языках (в авторском переводе).
Война не отпускает. Да, кроме военной прозы за последние годы мы написали много разного: цикл новелл «Эллада» («О чем умолчал Гомер»), посвященный древней Греции и ее мифам, новый двухтомный роман «Карп, дракон и журавль» из цикла «Чистая Земля» (фэнтези-детектив на материале альтернативной средневековой Японии), роман «Сон бабочки в летнюю ночь» из цикла «Чистая фэнтези» (он же «Реттийский цикл» – ироничная приключенческая фэнтези в другом мире)… И все же мы вновь и вновь возвращаемся к войне, которую Россия развязала против Украины, и которая продолжается уже который год. Вот и наш новый рассказ «Автограф» – про здесь и сейчас, про нас с вами, про военных и гражданских, про живых и мертвых…
— Итак, «Час выбора». Книга про здесь и сейчас. Война, тыл, фронт. Волонтеры и беженцы. Солдаты и цивильные. Не скажу, что это совсем уж реализм, потому что я писал не только о живых. Какой уж тут реализм, когда говорят мертвые…
У дверей, привалясь плечом к стене, стоял парень в форме ВСУ. Кажется, сержант. Единственный в пикселе во всём зале. Когда он успел войти, Гнатковский не заметил. Разведчик, не иначе! Почему стоит, не садится? Свободных мест хватает. Не хочет пробираться по рядам, отвлекать людей от встречи? Стесняется сесть в первый ряд?
Или ему так удобней — стоя?
Посторонние мысли не мешали вести встречу.
— …теперь задавайте вопросы!
Он снова покосился на сержанта у дверей. Тот стоял, не меняя позы. На него никто не обращал внимания.
— Вот вы пишете триллеры, даже «ужасы». Еще и про «здесь и сейчас». А сейчас у нас война, ужасов и без вас хватает. Может, лучше вам писать про что-то светлое? Позитивное? У вас же хорошее чувство юмора…
— Я пишу о том, что болит. О том, о чем должен сказать. Несмотря на войну, в моих книгах нет безнадежности. «Хэппи энд», правда, тоже встречается нечасто, но есть надежда…

Представляємо вам нове оповідання Генрі Лайона Олді російською та українською мовами (у авторському перекладі).
Війна не відпускає. Так, окрім військової прози за останні роки ми написали багато різного: цикл новел «Еллада» («Про що мовчав Гомер»), присвячений Стародавній Греції та її міфам, новий двотомний роман «Карп, дракон і журавель» із циклу «Чиста Земля» (фентезі-детектив на матеріалі альтернативної середньовічної Японії), роман «Сон метелика літньої ночі» із циклу «Чиста фентезі» (він же «Реттійський цикл» – іронічна пригодницька фентезі в іншому світі)… І все ж ми знов і знов повертаємося до війни, яку Росія розв’язала проти України, і яка триває вже котрий рік. Ось і наше нове оповідання «Автограф» – про тут і зараз, про нас з вами, про військових і цивільних, про живих і мертвих…
— Отже, «Час вибору». Книга про тут і зараз. Війна, тил, фронт. Волонтери та біженці. Солдати та цивільні. Не скажу, що це зовсім вже реалізм, бо я писав не тільки про живих. Який там реалізм, коли говорять мертві…
Біля дверей, притулившись плечем до стіни, стояв хлопець у формі ЗСУ. Здається, сержант. Єдиний у пікселі в усьому залі. Коли він встиг увійти, Гнатковський не помітив. Розвідник, не інакше! Чому стоїть, не сідає? Вільних місць вистачає. Не хоче пробиратися між рядами, відвертати людей від зустрічі? Соромиться сісти в перший ряд?
Або йому так зручніше — стоячи?
Сторонні думки не заважали вести зустріч.
— …тепер ставте питання!
Він знову поглянув на сержанта біля дверей. Той стояв, не змінюючи пози. На нього ніхто не звертав уваги.
— Ось ви пишете трилери, навіть «жахи». Ще й про «тут і зараз». А зараз у нас війна, жахів і без вас вистачає. Може, краще вам писати про щось світле? Позитивне? У вас же гарне почуття гумору…
— Я пишу про те, що болить. Про те, про що мушу сказати. Попри війну, у моїх книгах немає безнадії. «Хепі-енд», щоправда, теж трапляється нечасто, але є надія…

Вырученные средства пойдут на помощь украинцам, пострадавшим от боевых действий в развязанной Россией войне.
Администрация сайта установила на рассказ несколько разных цен. Выбирайте ту, которая вам по карману. Если же вы хотите оказать более существенную помощь, вы можете приобрести любое количество экземпляров рассказа.
Помогаем друг другу, выживаем вместе.
БАЛЛАДА МОЛЬБЫ
Это нам за то, что не молились,
Мимо рюмки водкою пролились,
А быть может, даже пролились,
Жили-были, били-враждовали,
Летом невпопад колядовали,
По аллее гнали жёлтый лист.Это нам за то, что не молились,
Чьи-то дни сегодня не продлились,
Чей-то взгляд безвременно угас,
Кто-то встал в последнюю атаку,
Кто-то начал пьесу из затакта,
Кто-то обсудил транзит и газ.А быть может, это за молитвы,
Где мешались доллары и литры,
Шевроле, недвижимость, эскорт,
Где не знали сами, что просили,
Что из божьих складов выносили,
Что ещё выносим до сих пор,Носим воду решетом и ситом,
Меряемся газом и транзитом,
Святостью и доблестью чужой,
Подвигами пращуров и злыдней,
Взяткою, хабаром и калымом,
Да тупым охотничьим ножом.Если кто и знает мейлы бога,
Так солдат, вернувшийся из боя,
И не возвратившийся солдат,
Тот, второй — поток небесных писем,
Оттого-то первому не спится
На распутьи между «нет» и «да».
Помочь без покупки книги можно тут (пожалуйста, пишите комментарии к переводам). Другие способы можно найти на странице "Благодарность".