Разрушители мифа всегда создают новый миф

16.09.2025

Дорогие друзья!

На сайте «Мир Олди» появилась аудио-версия нового рассказа Г. Л. Олди «РЕЛОКАНТ» в исполнении Олега Ладыженского. Для всех, кто уже приобрел рассказ, аудио-версия теперь доступна в личном кабинете на сайте: заходите и скачивайте. А кто еще не приобрел рассказ «РЕЛОКАНТ», ожидая именно аудио-версию — теперь вы найдете и аудио, и текстовую версию вместе, одной позицией.

Вышла в свет аудио-версия новой книги Г. Л. Олди «Особенное время». Ранее в издательстве Freedom Letters уже вышли в свет бумажная и электронная версии «Особенного времени». Теперь, вместе с сайтом BaBook (книжный клуб читателей Бориса Акунина), выпущена и аудиоверсия.

«Время, — говорит герой этой книги, — это не только груда пыльных столетий. Древнюю систему залпового огня время превращает в лук, извергающий тысячу стрел. Но время способно и поступить наоборот. Лук оно превращает в систему залпового огня. Особенное время, помните? Война — это всегда особенное время».
Богиня Кали — повелительница боевых дронов; Бог Шива — повелитель РЭБ. Индийские божества, древнегреческие мифы, украинская демонология, секретные военные разработки, искусственный интеллект (искусственный ли?). Новая техногенная мифология переплетается с древними легендами, восстают из небытия странные и жуткие существа, меняется реальность. Сегодня Орфей — это позывной, а Эвридика погибла под ракетным обстрелом. Что же вокруг: ад, иллюзия, реальность — или новая нейросеть?
Новая книга Олди — цикл повестей и рассказов, написанных в то самое особенное время, в годы полномасштабной войны. Времена смешиваются, седая древность восстаёт в кровавом сегодня, потому что герои никогда не умирают навсегда.

В американському журналі та на порталі Amazing Stories вийшла англійською нова велика стаття Г. Л. Олді "Україна: фантастика на нулі". Ця стаття присвячена сучасній фантастиці в Україні, й особливо — українськім військовим, які попри все знаходять сили, час та натхнення писати фантастичні твори у проміжках між бойовими діями. Переклав статтю киянин Борис Сидюк. Також до статті додані інформація та реквізити благодійного збору на потреби одного з підрозділів ЗСУ, у якому служить молодший сержант Антон Умніцин, читач та поціновувач фантастики і наш консультант з приводу реалій війни, пов’язаних з бойовими дронами.

До речі, ось і PayPal для донатів на згаданий вище підрозділ ЗСУ: [email protected]

Дякуємо головному редактору та власнику Amazing Stories Стіву Девідсону, Борису Сидюку та Алексу Шварцману, який чимало посприяв публікації цієї статті. І, звісно, велика дяка всім нашим воїнам, яки боронять Україну від російської навали! Разом переможемо!

As we hope you all already know, there is a brutal war going into its fourth year in Ukraine right now. It did not actually start on February 24, 2022, as many may think, when Russia started a full-power invasion into Ukraine. The truth is the war has been and still is on since 2014, when Russia annexed Ukrainian Crimea and began a “hybrid” war against Ukraine. That was the war but in its early stage. And it was initiated by all the same aggressor state, Russia. The invaded and annexed Crimea and then used its “proxies”, two fake puppet so-called “people’s republics” created within the occupied Ukrainian Donbas region. They hired marginal local inhabitants, armed and directed them to maintain a puppet military administration of the Kremlin.
One can think, like, how it is possible to deal with literature in general and SF as its part during a big war? Because we have to think about defending our country rather than writing books.
But despite the war, tiredness, sleepless nights, shelling, military and volunteer efforts above and beyond human capabilities, many Ukrainian writers (science fiction & fantasy writers among them) have not stop to create new works. They write whenever possible, taking moments between their military duties and missions, raids etc.; they write in dugouts, basements and bomb shelters; they edit their work while in hospitals after serious treatments… Some of new writers started writing after they enrolled into armed forces, in the front line. We will tell you about one of them and his debut novella that happened to be not just good, but completely atypical, even “breakthrough” in some means.

Олди рекомендуют

Враження від повісті “Гротан” (космічна опера) Віталія Медвідя
Видавництво Ліра-К, 232 стор., 2025 р.

Ця повість — яскрава та динамічна авантюрно-пригодницька космоопера, написана в першу чергу для підлітків і молоді (“young adult” і трохи молодше) — але також і для дорослих, кому подобається пригодницька космічна фантастика. На початку повість дещо нагадує серію книг “Головний сектор” / “Космічний шпиталь” Джеймса Вайта — так, саме про космічний шпиталь. Майже як і у Вайта, у повісті “Гротан” головними героями здебільшого є лікарі, їхні друзі та екіпаж зорельоту космічної швидкої допомоги “вільного пошуку” “Клізма”. Але досить скоро крім рятування екзотичних іншопланетних пацієнтів головні герої виявляються втягнуті в авантюрні пригоди з пошуком скарбу дуже рідкісних і цінних кристалів. Точніше, знайти-то їх не так уже й важко — їхнє місцезнаходження відомо другові думкохірурга Гротана, біологу Абуль Рашиду. Але дістатися цих кристалів — проблема ще та!
Та хіба ж існують проблеми, які не зможе вирішити команда героїв — здебільшого трикстерів — серед яких є лікар, біолог, колишній військовий, любитель (і майже фахівець) з різноманітних гадежетів, один з найкращих у всесвіті зоряних капітанів — соціопат і мізантроп, а також іншопланетянин-поліморф, за швидкістю та способом мислення більше схожий на живий комп’ютер?
Тож будуть космічні подорожі та пригоди, бійки та пастки, хитромудрі інтриги та зухвалі витівки, дружба та зрада, різноманітні іншопланетяни та дивовижні форми космічного життя, космічні пірати та хижі ящери (так, куди ж без рептилоїдів?!), — а також справжнісінька принцеса!
Іноді героям доведеться діяти, застосовуючи силу та зброю, але здебільшого вони покладатимуться на свій розум та хитрість, знання та командну роботу, науку та техніку, силу характеру та сміливість, зухвалість та оригінальні, неочікувані рішення — а також будуть дотепно використовувати знання галактичної бюрократії та законів, знаходячи в них лазівки, щоб вирішити чергову проблему.
А ще мене порадували багато оригінальних науково-фантастичних (і просто фантастичних) припущень, яких чимало в цій повісті. Як вам іншопланетна раса, представники якої майже безсмертні, поки роблять те, що їм подобається, і що вони найкраще вміють? А якщо робитимуть щось не те — почнуть старіти та хворіти, і можуть навіть померти від цього. Або як вам гігантський космічний молюск, який у випадку небезпеки вивертається навиворіт і опиняється в іншій реальності? Або істоти, що харчуються електрикою, — чим вони небезпечні і на що можуть стати у пригоді? Або як можна використати роздвоєння особистости проти ментального хижака? А як вам закоханий у іншопланетянку чоловік, який знаходить спосіб змінити свою ДНК таким чином, щоб отримати можливість мати з коханою спільних дітей? А мерзотний злочин, коли дітей дивовижної іншопланетної раси викрадають і продають... під виглядом домашніх роботів? Або ж...
У повісті такого багато. Кому іншому цього б вистачило на десяток, або навіть більше книжок — по одному фантастичному припущенню на кожну. Але автор не скупиться на фантазію, створюючи зі своєї книги яскравий феєрверк фантастичних подій та ситуацій.
І робить це, до речі, з помітною часткою іронії, що добре пасує повісті: тут іронія саме на своєму місці.
Чи є в повісті недоліки? Так, є, як на мене. По-перше, це не дуже о̀бразна мова, якою вона написана. Так, написана книга досить динамічно та дотепно, читається легко, але саме художніх образів у ній не те щоб зовсім немає, але їх замало, як на мене. Це, на жаль, спільна біда більшості сучасних книг (і не тільки українських авторів).
По-друге, тут деякі (не всі!) представники іншопланетних рас майже не описані. Як на мене, дати у повісті трохи більше яскравих описів оригінальних іншопланетних істот — не завадило б.
По-трете, більшість авторських фантастичних термінів в книзі дається без будь-яких пояснень. І якщо деякі з них згодом стають зрозумілими з подальшого контексту, то деякі так і лишаються не дуже зрозумілими. Це не те щоб дуже заважало при читанні — але така собі “порошинка в оці” все ж має місце.
По-четверте, в повісті присутні так звані “сайд сторіз” — “вставні” історії про деякі події з минулого життя різних персонажів. Сама по собі кожна з цих історій цікава й іноді навіть захоплива. Але ці історії (а їх у книзі досить багато — можливо, навіть забагато!) частково “розсмикують” сюжет та тканину основної дії книги, роблячи оповідь дещо сумбурною та відволікаючи читача від основної канви сюжету.
І п’яте та останнє: епілог. З одного боку, він написаний жваво, дотепно, з іронією — а також в дещо іншій манері, ніж попередній текст. Цей стилевий перехід, як на мене, вийшов доволі вдалим. Також епілог однозначно натякає на можливе продовження та нові пригоди. Але при цьому епілог у книзі виглядає дещо чужорідним. Як то кажуть — “трохи не з тієї опери” (космічної у даному випадку). Чому саме? А от і ні, не буду спойлерити: прочитаєте — самі побачите!
Бо попри всі ці недоліки книга вийшла вельми динамічною та яскравою. Читається вона з інтересом і захопленням, як і має бути у випадку авантюрно-пригодницької фантастики. Не шукайте тут якихось одкровень та філософських глибин — просто пориньте у дивовижний світ відчайдушних космічних пригод, зоряних кораблів та іншопланетних рас — і отримайте свою порцію задоволення!
Нітрохи не жалію, що прочитав цю книжку. Чого й вам бажаю!
Де знайти книгу на сайті видавництва, дивіться у першому коментарі до цього допису.

Коли жахіття захоплює... аж до сміху! Серіал «Венздей» (“Wednesday”) Тіма Бертона (1-й та 2-й сезони)

Як вам таке поєднання: стильна готична пригодницько-детективна фентезійна комедія жахів (+ ще трохи бойовика)? Гримуча суміш, як вважаєте? Але ж це саме і є “Венздей” Тіма Бертона — обидва сезони! (Другий сезон щойно вийшов.)
Венздей Аддамс (Дженна Ортега) зі знаменитої сімейки Аддамсів приїжджає вчитися у Хог... вибачте, в академію для так званих “ізгоїв” (або “вигнанців”) під назвою Невермор (Nevermore). Тут всі учні дещо «особливі» — тож ми познайомимося з вовкулаками, горгонами, сиренами, а також теле- та пірокінетиками, та багато з ким ще. І, звісно, крім навчання та звичайних підліткових любовних драм, інтриг, дружби та суперництва, тут не обійдеться без жахливих таємниць, кривавих вбивств, реальної загрози учням Невермору — та детективного розслідування, за яке візьметься Венздей Аддамс, щоб разом зі своїми новими друзями положити край кривавому шляху невідомої істоти, що з’явилась біля Невермору...
Другий сезон серіалу знятий в той самій манері, що й перший, але починається більш динамічно. Якщо в першому сезоні спочатку було більше саспенсу, а драйв та екшн здебільшого почали посилюватися вже ближче до фіналу, то в другому сезоні драйв та екшн почалися одразу, майже з перших кадрів. Спершу мені здалося, що через це другий сезон, на жаль, виходить менш стильним, ніж перший — але ні! Дуже скоро з’ясувалося, що зі стильністю у другому сезоні все гаразд — не гірше за перший!
Нас знов чекають жахливі вбивства, небезпечні пригоди та заплутані темні таємниці з минулого, які Венздей доведеться розплутувати. Також до моторошних пригод приєднається молодший брат Венздей та більшою або меншою мірою — вся родина Аддамсів. Крім того ми зустрінемося з хижим зомбі з механічним серцем, загадковим та небезпечним авіоном, який керує круками — та й деякі монстри з минулого сезону теж нагадають про себе... А ще тут буде юна невидимка — велика шанувальниця Венздей, яка намагається бути їй в пригоді та стати кращою подругою — але наштовхується на холодну стіну відчуження з боку Венздей.
Ну а знайома нам ще з першого сезону юна життєрадісна та гламурна вовкулачка Енід Сінклер (Емма Маєрс), “типова білявка” і повна протилежність стильній, готичній та похмурій Венздей, — тут вийде фактично на одну з перших ролей поряд з Венздей.
Як на мене, актори зіграли “на відмінно” — в першу чергу Дженна Ортега та Емма Маєрс — але не тільки вони, а й майже всі виконавці. Сюжет захопливий, інтрига заплутана (точніше тут виявиться цілий клубок з кількох інтриг і таємниць), знято стильно — та іншого від Тіма Бертона й чекати годі! Із саспенсом і драйвом все гаразд, з декораціями, костюмами та спецефектами — також. А ще тут багато стильного чорного (і не тільки чорного) гумору, іронії, сарказму та дотепних реплік багатьох персонажів.
Але крім пригод, жахіть, гумору та вишуканої стильності у серіалі є й ще дещо. Сімейні відносини, цінності та трагедії. Взаємини дітей та батьків (причому кількох поколінь). Любов та впертість і непорозуміння. Дружба, яку так важко збудувати і так легко зламати. Справжні почуття, що ховаються під зовнішньою брутальністю та холодною бронею відчуженості й самотности. Якщо дивитися та слухати уважно, а не тільки спостерігати за пригодами героїнь та героїв — там є все це, та навіть більше.
Але все ж насамперед це чорно-іронічна та стильна “комедія жахів” з добре закрученою інтригою та талановитими акторами.
До речі, фінал недвозначно натякає на продовження. І — добра новина! — серіал вже продовжено не третій сезон. Коли вийде — подивлюся обов’язково!

Задумчиво

Сеть всё время подсовывает мне видео разных мастеров боевых искусств, которое идет на "ускоренной съёмке". Типа, видел, как круто?
Видел. И понимаю, где и как меня обманывают.
Пожалуй, это относится и к целому ряду других сообщений, не имеющих отношения к боевым искусствам.

Харьков, осень 2025, Саржин яр.
Ката Сансеру ("Тридцать шесть"), четвертая из кайсю-ката ("открытых форм") стиля Годзю-рю. Рассчитана на бойца агрессивного, атакующего, плотного телосложения, быстро меняющего дистанцию.
В этой ката больше всего ударов ногами, как для Годзю-рю. Впрочем, обработки ног противника тут тоже хватает.
Чем богаты, тем и рады.

Стихи

Захотілося перекласти дещо з Галича. Він зараз весь у масть, а тут просто в жилу:

Старигани керують світом,
Метушаться, як злющі миші,
Їм-бо за урядовим звітом
Вже від сімдесяти та вище.

Відкружляли в боях і вальсах,
Зрахували роки, що мають,
І у битих артритом пальцях
Міцно-міцно кермо тримають.

Їх уранці терзає кашель,
І очниці запали, курви,
Ось тарілка, де манна каша,
Президентам Земної Кулі!

Старигани керують світом,
Де обличчя подібні маскам,
Пахнуть весни - яєчним милом,
Пахнуть зими - камфорною маззю.

В цьому світі — ні слів, ні волі,
В цьому світі — ні сліз, ні крові!
А вже наші з тобою долі
Так не грають і зовсім ролі!

Їм видніше, де мінам бити,
Їм видніш, де лягти кордонам...
Старигани керують світом,
Тільки ніччю не сплять, долдони.

А подружжя гуля у вітах,
А у лісі птахи кричали!
Старигани керують світом,
Тільки зовсім не сплять ночами.

А в саду набухає зав'язь,
А хлопчиська трубять «по конях!»
І гостріше за совість — заздрість
У старих відбирає спокій!

Взяті милі воєнним вітром
Жовтий ніготь підкреслить - Боже!
Старигани керують світом,
А зі сном розійтись не можуть!

"Баллада усталости" в исполнении Ивана Сухорукова.

"Я не читал, но осуждаю..." - говорит,
"Я по твоим грехам рыдаю..." - говорит,
"Ты недостоин, - говорит, - ты жалок, мелок,
Я за тобой слежу годами!" - говорит.