Мчится черная поземка...

16.11.2024

Враження від роману Г. Л. Олді "Чорна поземка".

Ольга Логинова (Bastinda):

Я щойно закінчила читати і мені страшно. Страшно стати мешканцем за життя, піти в мушлю, скотитися в тотальну чорноту і ненависть. Читаючи книжку гортала стрічку новин. І сьогоднішня стрічка і стрічка з книги відгукуються страшним болем і горем. Наш український прекрасний Харків, скільки ненависті і злоби і смерті несе проклятий ворог. А наш прекрасний Маріуполь, наші міста Донбасу...
І скоріш за все ми були щасливішими в перші місяці незалежно від того, були ми в підвалах чи ні, бо думали, що це рано чи пізно закінчиться.
Сил нашим воїнам світла і тим хто їх підтримує, і нам усім віри в них...

Оксана Бацун:

Дочитала "Чорну поземку". Дуже жалкую. Ще б читати й читати. Так, раніше книгу читала за день-два. Зараз - і зір, і робота, і обставини. Але тут ще одне - не хотілося з Книгою розставатися. З її неймовірними героями, чудовими описами, захоплюючими сюжетами. Чудові враження, незабутній післясмак. Біль, сльози, співчуття, наше сьогодні, наше болюче вчора, наше примарне Завтра. Але є Віра, є Надія, є сильні, сміливі, надійні Захисники. Є Україна! Ми Переможемо й все буде Україна! Щиро Вам Дякую! Особливо у світлі сьогоднішніх подій - Харків.

Лала Лотос:

Я купила цю книгу за якусь мить. Щось клацнуло в середині: «Хапай! Тримайся!», і я вхопила.
Спочатку було Слово… Молекули, атоми, нейтрино. Темрява. Світло. Життя. Смерть.
Я не знаю як поділитися враженням та не наспойлерити.
Коли ще говорити про смерть, як не посеред смерті?
Хто може краще цінити життя, як не той хто помер!? Помер? Чи став більш живим ніж раніше?
Якщо у вас є танатофобія (страх смерті) – це ваша книга.
Якщо ви занадто прив’язані до матерії – це ваша книга.
Якщо ви занадто прив’язані до тонких світів – це ваша книга.
Ніяких настанов, ніяких повчань, просто захоплива історія. Я знайшла там себе, посміхнулася, зітхнула – я не сама, я не сам на сам з тим, на що немає слів в цьому світі.
Дякую, Вам дорогі ОлДі!
Хочу ще! )