Людина Космосу
05.11.2024
Дорогі друзі!
Сьогодні авторський сайт «Світ Олді» розпочинає пролонговану публікацію роману «Одіссей, син Лаерта. Книга 2. Людина Номосу» в перекладі українською. Переклад зробила Галина Панченко. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна та Юлії Меньшикової.
Я, Одіссей, син Лаерта-Садівника та Антіклеї, найкращої з матерів. Одіссей, онук Автоліка Гермесіда, досі щедро обсипаного хвалою та хулою, й Аркесія-островітянина, забутого чи не відразу після його смерті. Правнук блискавки та кадуцею, нищівник міцностінної Трої; вбивця зухвалих наречених. Чоловік, сповнений підступів різних і мудрих порад. Блукач Одіссей. Герой Одіссей. Хитрун Одіссей. Я! я... Он їх скільки, цих «я». І всі хочуть повернутись. Повернувшись для інших, тепер вони хочуть по-справжньому повернутися: для себе. Інакше поверненню судилося обернутися найдовшою та найжорстокішою з усіх розлук.
Ласкаво просимо до Еллади!
До вашої уваги пропонується пролог, а також Пісня перша «ЧАС КУСАЄ СВІЙ ХВІСТ». Періодичність подальшої публікації: дві Пісні на тиждень, у вівторок та п'ятницю. Завершення підписки орієнтовно планується ближче до кінця листопаду 2024 р. Після цього книга буде доступна в повному обсязі.
Книга представлена як у вигляді звичайного тексту, так і разом із купою графічних ілюстрацій.
Частина отриманих коштів традиційно піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв'язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.
Море валилося на берег усією вагою, немов ґвалтівник-сатир – на заскочену зненацька німфу. Згрібало жмені брудного піску, здіймалося вгору, на диби, до бурливої каламуті небес; зловтішно зволікало, перш ніж знову впасти на Авліду, жбурнувши крадений пісок в обличчя Великій Землі. Тісно було морю у вузькості Евбейської затоки; хотілося простору. Збожеволілі чайки захлинаючись кричали над скелями, благаючи пташиних богів про милість; вперті альбатроси мовчали. Від смороду мокрих стрічок, намотаних на зубці круч, спирало подих. Траплялися сильніші бурі, бували більш грізні шторми, але ця негода, програючи в потужності, брала іншим.
Бруд, гидота, паскудство.
– Корабель! дивіться, корабель!
– «Пенелопа»! Клянуся грудьми Амфітрити, «Пенелопа»!
– Радуйтесь!
Допомогти без покупки книги можна тут (будь ласка, пишіть коментарі до переказів). Інші способи можна знайти на сторінці "Подяка".