Колядки
25.12.2024
Новинки на сайте
На сайте появилась аудио-версия второй части повести "Орфей и Эвридика" - "Время сбора камней и теней". Читает Олег Ладыженский. Аудио второй части (а так же обе части вместе) добавлено в существующую карточку аудиокниги. У всех, кто уже купил первую часть, обновление будет добалено в личную Библиотеку автоматически.
A Олди, знаете ли, продолжают работат.
- В цикл "Малый круг" добавился рассказ "Релокант".
- В новый сборник "Эллада" добавился рассказ "Гневные, или Три сестры". Сборник готовится к публикации на сайте "Мир Олди".
- на сайте опубликована новая повесть "Орфей и Эвридика".
- Готов к публикации поэтический сборник "Ящики Пандоры". Близится к завершению сборник "Баллада трёх стен".
- Кабирский цикл (три романа) переведен на украинский язык полностью. Благодарим неутомимую Лорину Филоненко за ее труд! (В сторону, шепотом). Перевод "Я возьму сам" был титаническим трудом. И зачем мы туда столько стихов написали, ещё и стилизованных под восточную поэзию? Это к тому, что стихи - в авторском переводе.
- В издательстве "Фолио" уехали в типографию роман "Черная позёмка" и тетралогия "Чистая Земля". Редакция начала работу с романом-трилогией "Городу и миру", вторым в эпопее "Ойкумена".
Такие дела. С наступающим Новым годом! Счастья и мира!
У каждого свой бог – и в фас, и в профиль,
Нимб над главой,
Но, в сущности, лукавый Мефистофель –
Он тоже в доску свойУ каждого. То прямо, то кругами,
То "нет", то "да",
Так и снуем меж нимбом и рогами –
Туда-сюда.
Дорогі друзі! Книги тетралогії Г. Л. Олді "Чиста земля" (романи-дилогії "Короп і дракон" і "Дракон і короп" з'явилися на сайті видавництва "Фоліо" під титлом "незабаром". Ну, чекаємо.
Щасливої дороги до читачів!
ЧИСТА ЗЕМЛЯ. Короп і дракон
ЧИСТА ЗЕМЛЯ. Дракон і короп
У Японії панує Епоха Провінцій, Що Воюють. Всі борються з усіма, горять фортеці та монастирі, ворони бенкетують на полях боїв. Ченець-воїн Кенньо, настоятель монастиря Хонґан-дзі, не може більше бачити цей жах. Він просить будду Аміду зробити щось, що припинило б кровопролиття, й милосердний будда відповідає ченцю. Дар будди змінить всю подальшу історію навколишніх земель, перетворивши Країну Вранішнього Сонця на Чисту Землю.
Незабаром уряд Чистої Землі заснує службу Коропа-і-Дракона, в обов’язки якої увійдуть розгляди особливих справ, пов’язаних із даром будди. А через сто років після молитви Кенньо у юного самурая з Акаями помре бабуся. Смерть її започаткує дивовижні події, гідні лягти у службовий архів.
Хорошие книги - Олди рекомендуют
Роберт Ґалбрейт: "Убивчий білий".
Видавництво КМ-Букс, 2020 / 2021, 704 стор. Переклад з англійської Наталії Ференс.Здається, ні для кого давно не секрет, що під псевдонімом "Роберт Ґалбрейт" ховається (точніше, вже практично не ховається) знаменита письменниця Джоан Роулінг, яка подарувала світові "Гаррі Поттера". "Убивчий білий" – четвертий роман із циклу про приватного детектива Корморана Страйка і його незамінну помічницю Робін Еллакотт. Як на мій погляд, літературний рівень і захопливість циклу про Корморана Страйка поки неухильно підвищуються від книжки до книжки – при тому, що і перший роман був доволі хорошим. Четвертий же, "Убивчий білий" – літературно ще сильніший за попередні. При тому, що роман досить великий за обсягом, що рідкість для детектива, у ньому немає жодної "води", "затягувань", провисань, зайвих і нецікавих епізодів, які легко можна було б видалити з книжки. Тут усе на своєму місці, і напруга дії, особливо внутрішньої, не слабшає ні на хвилину. У романі дві основні лінії дії, і важко сказати, за якою з них під час читання стежиш із більшим захопленням і залученістю до того, що відбувається: за власне детективним розслідуванням чи за складними й заплутаними взаємовідносинами Корморана, Робін та інших героїв і героїнь роману. Ці взаємини розвиваються паралельно перебігу розслідування, частково переплітаючись із ним.
"Убивчий білий" – роман у повному розумінні цього слова, а не повість-переросток: з кількома сюжетними лініями, безліччю героїв, потужним психологізмом, мовною поліфонією, розширеним простором і часом дії тощо. Роман атмосферний, з точними і зримими деталями і вже впізнаваними за попередніми книгами Ґалбрейта декораціями сучасного Лондона. А ще за всієї драматичності, а то й трагічності подій, що відбуваються, в романі пунктиром проступає легка англійська іронія, що зрідка переходить у відвертий сарказм. Тут дістанеться всім – торі і соціалістам, аристократам, пролетарям і середньому класу, парламентаріям і поліціянтам – і багато кому ще. Під час детективного розслідування Ґалбрейт одночасно препарує і пред'являє читачеві справжні непривабливі звичаї найрізноманітніших верств суспільства – і читати про це так само цікаво, як і стежити за детективною інтригою та розвитком взаємовідносин героїв.
Ще один цікавий бік книги: Корморан і Робін, обидва, як і належить професійним детективам, спостережливі, добре вміють мислити логічно, багато чого помічають і роблять правильні висновки – але обидва часто виявляються сліпими щодо один одного. Обидва періодично неправильно інтерпретують слова і вчинки один одного, через що стосунки Корморана і Робін раз по раз заплутуються і розвиваються зовсім не так, як могли б, якби вони розуміли один одного правильно. І в цьому немає жодної натяжки або суперечності: холодний професіоналізм і логіка часто не спрацьовують, коли йдеться про людину, яка тобі не байдужа, і за яку ти щиро переживаєш. Характери героїв (не тільки головних) і їхні психологічні мотивації вибудувані в книжці дуже достовірно і життєво.
При всьому при тому книга вийшла аж ніяк не "чорнушною" і навіть певною мірою світлою, людяною. Написано роман вельми захопливо: відриватися від читання "Убивчого білого" було дуже й дуже непросто. Прочитав із великим задоволенням, чого і вам бажаю.
Те ж саме стосується й інших книг циклу про Корморана Страйка.
Клер Норс, "Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґеста".
Видавництво Vivat, 448 стор., 2022. Перекладачка Олена Горкальцева.Гаррі Оґест проживає життя за життям – своє власне. Воно завжди починається однаково, на початку ХХ-го століття, і рухається шляхом, який може бути вже накатаним, а може капітально змінитися за бажанням Гаррі. Таких, як він, об'єднує клуб "Хронос". І ось одного разу дехто вирішує прискорити технічний прогрес заради побудови "дзеркала Козирєва" – у романі це дзеркало називається інакше.
Дуже англійська книга. Насичена, глибока, некваплива. Їй закидають історичні накладки, коли авторка описує радянський Ленінград чи наукове містечко в Сибіру, закидають неточності фізики й математики. Як на мене, це абсолютно не заважає художнім перевагам роману. Ба більше, це взагалі непринципово, особливо в рамках постійно мінливого історичного процесу. "Перші п'ятнадцять життів..." – не тверда НФ або документальний історичний роман. Це якісна літературна спроба змоделювати існування цілої раси калачакра, "людей, що відроджуються", з особливою мораллю. Кожен замкнений у рамках відведеного йому часового періоду, вільний змінювати його на свій розсуд, формуючи фактично десятки нових всесвітів, у яких загальна історія людства і приватне життя людини пішли інакше. Ніхто тут не врятований від особистих проблем, усі зазнають труднощів під час комунікації із собі подібними, а також легко можуть стати мисливцем і здобиччю, фанатиком і його жертвою.
Стихи
|
СОНЕТ ПРО СОНЕТ Восплачем же о гибели сонета! Старик угас, стал дряхлым, впал в маразм; Мешок костей -- верней, костлявых фраз! - Вчерашний день, истертая монета, Фальшивый чек. Так мертвая планета Еще летит, но гнусный метастаз Разъел ей душу. Самый острый глаз Не различит здесь тень былого света, Не сыщет жизни: камень, лед и газ, К дыханью непригодный. О, комета, И та куда блистательней! Не раз Мы сокрушались: был сонет - и нету... Так муравьи, по-своему мудры, Сокрушены морщинами горы. |
СОНЕТ ПРО СОНЕТ Ридаймо, друзі, бо нема сонета! Дід з'їхав з глузду зовсім, геть здурів, Мішок кісток — маслакуватитих слів! — Вчорашній день, затерта вщент монета, Шахрайський чек. Як нежива планета, Він ще летить, та душу вже роз’їв Огидний метастаз. І зір орлів Не знайде там життя. День канув в Лету, За днем — і ніч. І кисень, що горів, Завісу зсунув. Кам'яна комета Живіша за сонет. Ми на горі Поезії чекаєм на поета, Щоб врятував сонет… Так рій мурах У звивині гори вже бачить крах. |
|
КОЛОМБИНА И АРЛЕКИН Давай-ка выпьем, Арлекин! Усталый вечер спит на ветках, Шуршит в листве дыханье ветра, Моргают звёзды. Светляки Моргают тоже. Чудаки, Такие же, как мы с тобою, Они обласканы судьбою И живы, смерти вопреки. Наш плот плывет сквозь тростники Вниз по течению реки, Рогатый месяц встал над бором, Расплылся грим, лицо рябое, А мы на всё кладём с прибором, Давай-ка выпьем, Арлекин! Налей ещё нам по одной! Усталость тает в алкоголе, Но не проходит. Жизнь без боли - Фантом, утёнок заводной, Недостижимый рай земной, Без хмеля пиво, суп без соли, Цирк без опилок. Мир цветной По вечерам черно-белеет И не горит, а слабо тлеет, Вот-вот погаснет. Но к утру Придет к погасшему костру, Расцвечен прежними цветами: Надеждой, болью, блеском стали, Полетом вечным мотылька, Смешной репризой дурака, Четвертой рухнувшей стеной... Налей ещё нам по одной! Что там осталось? Разливай! Пусть нам обоим крепче спится, Мой Арлекин, не бойся спиться, Когда б тут было литра два, Ещё понятно, но бутылка Всего одна, и смотрит пылко Ее улыбчивый глазок. Темнеет дальний горизонт, Твой профиль делается строже, День, как ни странно, нами прожит, Под ним подведена черта, Как будто вечность прожита. Ты - клоун, бабник и кобыла, А я все та же Коломбина, Какой была я до сих пор, А ты - кобыла, и не спорь! Во-первых, рифма, во-вторых же, Не жеребец ты, хоть и рыжий, Но и не мерин. Всё, ложись, Ведь завтра путь длиною в жизнь. |
КОЛОМБІНА ТА АРЛЕКІН Давай по чарці, Арлекіне! Спить на гілках вечірнє світло, Шумить у листі подих вітру, Зірки моргають. Світляки Моргають теж. От диваки! Вони такі ж, як ми з тобою, Повиті долею рябою Й живі, бо миті – то роки. Наш пліт пливе уздовж ріки, Для хвиль тростини – кріпаки, Рогатий місяць бродить ніччю, Розплився грим, бруднить обличчя, Хай нас думки лихі покинуть, Давай по чарці, Арлекіне! Налий іще по чарці нам! Утома тане в алкоголі, Та геть не йде. Життя без болю – Фантом, пружинне каченя, Рай на землі, сліпе щеня, Без хмелю пиво, борщ без солі, Без тирси цирк. Світ кольоровий Увечері чорно-біліє І не горить, а слабо тліє Та гасне. Вранці із завзяттям Він прийде до мого багаття, Розфарбувавшись, як завжди: Надія, біль, ковток води, Метелика політ невпинний, Смішна реприза блазня, стіни – Четверта рухнула стіна… Налий іще по чарці нам! Ще щось лишилось? Розливай! Хай нам обом міцніше спиться, Мій Арлекіне, як тут спитись? Коли було б ще літра два, Я б зрозуміла, тільки пляшка Одна-єдина, бідолашна, Лишати краплю? Не резон! Темніє дальній горизонт, Стає суворішим твій профіль, День прожили ми, бо ми профі, Та жирну риску підвели, Неначе вічність прожили. Ти – клоун, бабник і кобила, А я з дитинства Коломбіна, І вдень, і ввечері, й вночі, А ти – кобила, тож мовчи! По-перше, рима, а по-друге ж, Не жеребець ти, недолугий, Хоча й не мерин. Все, лягай, Нам завтра шлях у небокрай. |
|
* * * — Обращайтесь к эмоциям, — паству учил сатана. — Если разум под натиском несокрушим, как стена, В ход идут обвинения, выпады, лесть и упрёки, И глядишь, просыпаются злоба, гордыня, вина! |
* * * — До емоцій звертайтеся, — паству так вчив сатана. — Якщо розум незламний під натиском, наче стіна, В хід ідуть звинувачення, лестощі, натяки, сварка, І дивись, вже прокинулись заздрість, гординя, вина! |
|
ПОЛЕЗНЫЕ СОВЕТЫ Если ты не разбирался В стратегических вопросах, В предпосылках эпидемий, В вечной зраде и ганьбе, То читай скорее ленту, Как проснулся, так и сразу, И не приходя в сознанье, Станешь коуч и эксперт. |
КОРИСНІ ПОРАДИ Якщо ти не розбирався У питаннях стратегічних І в умовах епідемій, Вічних зраді та ганьбі, То читай скоріше стрічку, От прокинувся, й одразу, Й не приходячи до тями, Станеш коуч та експерт. |
|
КАСЫДА ВОЙНЫ И МИРА У войны лицо рябое, и не револьвер ковбоя - сноп ракет, готовых к бою, у нее в руках, Хороша война собою, хочет искренней любови, ну а если много боли - потерпи, строка. Что поделать, терпят строки, мерзнут рифмы, вышли сроки, кашляют, хрипят пророки, им бы ковш вина, Учит мир войны уроки, урки лезут на востоке, штурм за штурмом, будь он проклят, вместе с ним война. У войны святые цели, это кто войну не ценит? - ну-ка, повертись в прицеле, будет свежий труп. А который понимает, тот кивает да внимает - пусть ещё рожают мамы, невеликий труд. У войны весёлый норов, есть потерь дневная норма, кто не спрятался по норам - всех в одну нору, Что там ни пророчат норны, в предсказаниях упорны, у войны такое порно - мертвецы в яру. У войны шальные деньги, а куда она их денет? - приходи стрелять, бездельник, будет гонорар, Ничего, что строй редеет, за тебя война радеет, и обует, и оденет, и поднимет с нар. У войны всего дочёрта, будь ты белый, жёлтый, черный - если есть нехватка в чем-то, спишет всё война, Если ж смотришь обречённо, значит, шибко ты учёный, жизнь с тобою сводит счёты, поит допьяна. А у мира взгляд усталый, у него болят суставы, он не знает, как так сталось, что уже не мир, Это, говорит он, старость, в небе звезд случайный танец, я же тут, я рядом с вами, вот, бери, возьми. |
КАСИДА ВІЙНИ ТА МИРУ У війни рябе обличчя, й не наган у пику тиче - сніп ракет, такий бо звичай, у війни в руках, Чепурна війна собою, хоче щирої любові, а якщо багато болю - терпимо в рядках. Що тут вдієш, нема вдачі, а рядки - вони терплячі, у пророків буйні срачі, їм вина б, ото ж, Світ вивча війни уроки, сходом урки пруть жорстокі, штурм за штурмом, сіль їм в око, і війні також. У війни безгрішні цілі, хто такий війну не цінить? - друже, потанцюй в прицілі, буде свіжий труп. А який цінити має, той киває та внімає - діточок родіть-но, мами, невеликий труд. У війни веселий норов, втрат людських є денна норма, хто не заховавсь по норах - всіх в одну нору, Хай там що віщають норни, у своїх словах упорні, у війни таке ось порно - мертвяки в яру. У війни шалені гроші, не сховати у холоші - йди стріляти, мій хороший, буде гонорар. Стрій зламався? То нічого, дбають за тебе, небого, у війни лиха дорога, підіймайся з нар. У війни всього дочорта, будь ти білий, жовтий, чорний - бракувало чогось вчора, нині спишуть брак, Якщо дивишся із сумом, значить, дуже ти розумний, краще б про життя подумав. От же неборак! А у мира погляд - втома, все болить, усі не вдома, тіло скручує судома, раз, і вже не мир, Це, він каже, нагла старість, це зірок у небі танець, я ж тут, поруч - як так сталось? - ось, бери, візьми. |
|
* * * Торговался однажды святой с сатаной, Но в цене не сошлись сей юдоли земной, Позже душу святого взял дьявол бесплатно: "Все мои, - говорит, - кто дела вел со мной!" |
* * * Торгувався святий якось із сатаною, Та в ціні не зійшлися юдолі земної, Згодом душу святого взяв чорт безоплатно: "Всі мої, - каже він, - хто мав справи зі мною!" |
|
* * * То ли звезды, то ли ангелы, То ли перья из души... Тридесятое евангелье По-другому напиши, Мол, не в яслях, а в роддомике, Не волхвы, а акушер, И горел на подоконнике Апельсиновый торшер, И сопел, пыхтел, причмокивал, В рот забрав тугой сосок, Тот, чей мир -- пеленка мокрая, Тот, чей жребий был высок, Выше неба, выше синего, Где закат зажег свечу... Что же дальше, ты спроси меня, Не отвечу -- промолчу. Ах, не пишется, не пишется, Не выходит, хоть убей, Занавеска не колышется, Не пугает голубей, И хоть начерно, хоть набело, А к кресту судьба спешит... То ли звезды, то ли ангелы, То ли перья из души. |
* * * Чи зірки то, чи то янголи, Чи то пір'ячко з душі. Тридесяте, бач, євангельє В інший спосіб напиши, Як не в яслах, а в родильному, Не волхви, а акушер, Й на вікні вогонь не силував Помаранчевий торшер, І сопів, гулів, прицмокував, В рот схопив сосок тугий Той, чий світ - пелюшка мокренька, Той, чий жереб дорогий, Вище неба стародавнього, Де запалить ніч свічу... Що ж там далі, запитай мене, Я не відповім, змовчу. Як писалося, не станеться, За гріхи, не за гріхи, І фіранка не хитається, Не ляка дурних птахів, І хоч начорно, хоч набіло, Доля до хреста спішить... Чи зірки то, чи то янголи, Чи то пір'ячко з душі. |