Секонд хенд
Авторы:
Генрі Лайон Олді
Год: 2022
Язык: uk
Магазин одягу, що був у вжитку. Скористайтеся послугами продавця, що втомлено п'є чай, не відчуваючи смаку. Поспішайте вибрати серед сукні, що висить на вішалках. Купуйте, доки не пробив дзвін. Ідіть у новому костюмі на нове переродження, залишивши продавця наодинці з його шаленою надією... Авторський переклад українською мовою.
Показать больше
Ваша библиотека
Настройки
Масштаб шрифта:
1x
Межстрочный интервал:
1.6x
Ночной режим

Секонд хенд

Авторы: Генрі Лайон Олді
Год: 2022
Язык: uk

ЯВА ПЕРША

На сцені — речі та Крамар.

Очі у Крамаря зав'язані поясом, що нагадує пояс від кімоно: довгий, вузький, кінці звисають ззаду двома косами. На поясі намальовані двоє очей, там, де їм, власне, і належить бути. Поверх пов'язки Крамар носить окуляри в роговій оправі, з товстим склом. Весь простір заставлений стійками з одягом. Видно, що речі недорогі, що вийшли із моди. Складається враження, що власникові було ліньки сортувати товар: ратинові пальта сусідять з халатиками з линялого ситця, джинси — з сорочками та кофтами, сукні — з чоловічими жилетами, витерта шкіряна куртка примостилася біля кімоно для дзюдо, запраного до дір. Під самою стелею укріплена велика вивіска "Second hand"; з-під неї звисає лампа під бляшаним абажуром на білому двожильному шнурі. Світло тьмяне, мертве. Тиша.

Крамар (сидячи за столом і дивлячись перед собою, голосом сомнамбули або телефонного автовідповідача). День — ніч, добу в піч. День — ніч, добу в піч. День — ніч… (Раптом істерично кричить.) В ПІЧ!!!

Легкий протяг пробігає між стійками. Коливаються речі — трішки. Здається, що в тиші, на межі чутності, виникає невиразний шум голосів, музика, щоб майже відразу замовкнути.

Крамар (витираючи миттєво спітнілий лоб). Вибачте. Вибачте будь ласка. Я не хотів. Нерви ні до біса. Зараз починатимемо. Просто ви так тихо зібралися… Я не помітив.

Встає, знімає окуляри, протирає лінзи хусткою і знову надягає. Дивиться до зали: пильно, уважно. Він не справляє враження сліпого ні рухами, ані поведінкою. Хвилина-дві, і про чудесний пояс-пов'язку починаєш забувати.

Крамар. Добрий день. Ви, мабуть, вже зачекалися. Не вважайте мене грубіяном, але я порушу традицію і не благатиму поважну публіку про поблажливість. Запитайте: чому? Ну, по-перше, я не вірю в поблажливість. По-друге, розучився благати. Дуже безглуздо виглядаю: благаю, благаю, а толку… І по-третє, зглянутися до мене все одно не у вашій владі. Публіка є публіка, цим усе сказано. Тож ми просто почнемо. Гаразд? Тільки скажіть, дуже прошу вас, скажіть: там, зовні, вечір? У вас вечір? Пізній? Скажіть, що вам вартує… Вечір, так? Скоро зірки? Ніч?

Протяг. Тремтіння речей. Голоси вдалині. Десь один раз б'є дзвін. Крамар жестами показує, що не хотів нічого поганого. Тиша. Він вибирається з-за столу і починає тинятися по сцені, чіпаючи товар.

Крамар. Це хороші речі. Сюди мало хто заходить, але це нічого не означає. Вони просто не розуміють. Це дуже хороші речі. В них відчувається серце. Готове забитися, ледь другі руки — ваші чи чиїсь ще — торкнуться тканини, розправлять складки. Так, їх вже носили. Ну то що? Ось чудова куртка. (Бере шкіряну куртку, вертить.) Це був дрібний рекетир на прізвисько Шелупонь. Ларьки, магазинчики, спроба вибитися в люди — він під «людьми» розумів щось своє, тому, напевно, не вибився. Життя як життя, не гірше, не краще за інших. Щоправда, частина його знайомих вважала інакше…

Розгойдується лампа на шнурі. Скрипить у руках Крамника куртка зі шкіри.

Виникає шум вулиці: шумлять машини, людський гомін зливається в один нерозбірливий хор. Чутно удари кулаків по боксерській груші, шум вулиці зникає, змінившись командами тренера: «Різкіше! Різкіше, телепню! Джеб справа, пірнув, і в голову!» Тренер захлинається, починається п'яний шинок: саксофон, жіночий сміх, «Офіціанте! Ще триста "Мисливської!"», хтось несамовито кричить: «Не бий! Не бий мене!» Сухий постріл.

Крамар. Так, рано помер. Рано і безглуздо. Багато хто вважає це недоліком, але я б посперечався з такою необачною думкою. Так, я б посперечався. Гарна куртка, ще цілком послужить. Не раз, не два. А то була вчителька. Любов Борисівна Ігнатова. (Бере костюм з кримплену — спідниця з жакетом. Жакет прикрашений дешевою брошкою.) Українська мова та література. Школярі дражнили її Любриською. Але любили: вона мало задавала додому. Зірок з неба не хапала, але за програмою — більш-менш. Потай читала Симону Вілар. Ненавиділа Тараса Шевченка: теж потай. Заповітна мрія: вийти на пенсію і відіспатися. Чоловік, двоє дітей. Онуки. На пенсії відсипалася два місяці, потім повернулася до школи — на півставки. Вела факультатив…

Ґвалт буйної школярської перерви. «Марь Ванно, він мене лінійкою!», тупіт ніг, смачні удари портфелями по спинах, «8-А! Здати зошити! 8-А, кому сказано!..» Випливає настирливе: «У творчості Тичини червоною ниткою проходить…» Ґвалт спадає, переходить у програму телевізійних новин. Заглушаючи голос диктора: «Кохана! Накапай мені валокордину…» Пхикає немовля, над ним сюсюкає бабуся. Сирена «Швидкої допомоги». Жалісливий марш Шопена. Плачуть сусідки, одночасно домовляючись, хто варитиме капусняк для поминок.

Крамар (вішаючи костюм на місце). Відпочиньте, Любов Борисівно. Тут тихо, спокійно. І Тарас Шевченко нікого не цікавить. Я вже казав, що до нас рідко заходять? А це… (Тягнеться до кімоно або до пальто з каракулевим коміром, не обравши, що саме візьме. І спізнюється.) Це, знаєте…

Хтось входить у бічні двері. Вдивляється в невиразну сірість лавки. Машинально намацавши на стіні вимикач, клацає кнопкою. Яскраве світло, що б'є по очах. Протяг перетворюється на ураганний вітер. Тремтять поли плащів, розгойдуються костюми. Сукні робляться прапорами, шльопають холоші джинсів. Вся крамниця гуляє, хлюпає, скидається. Какофонія звуків: «Червона рута» змінюється увертюрою до «Аїди», гудуть паровози, «Взвод! На місці кроком…», «Мила, ти навіть не знаєш…», п'ять тисяч ротів: «Го-о-ол!!!», «Розігрується тираж…», «Пиріжки! Гарячі!»; злітає ракета, б'ють автомати, «Потяг вирушає! Наступна станція…», у підземному переході сліпий співак тягне: «Ой, у лузі, у лузі червона калина…» Крамар не кваплячись підходить до дверей і вимикає світло. Тиша. Розгойдується лампа на шнурі.

Загрузка...