Врятувати Надію

28.05.2024

Издательство Freedom Letter соместно с Друкарським двiром Олега Федорова начали печать книг Г.Л.Олди на украинском в Украине. Раньше книги можно было купить только в Европе. Уже можно предзаказать первые три сборника:

Дверi в зиму

В збірку «Дверi в зиму» увійшли твори часів війни, яку розпочала Росія проти України. Тут реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — звичайні люди, але кожен з них знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на Україну.

Вторгнення

Ніколи раніше Дмитро Громов та Олег Ладиженський не писали документальної прози — лише художню. Ніколи не вели щоденників. Але вторгнення в Україну все змінило. Ці щоденники — не фантастика, звична для Олді. Інша мова, інший стиль, відповідно до обставин. Ці нотатки писалися в обстрілюваних містах, підвалах i бомбосховищах, евакуаційних поїздах i автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах «волонтерської лихоманки», між дзвінками друзям i близьким.

Балада солдатів: Вірші воєнних часів

Жанр балади — лірико-епічний. Він поєднує непоєднуване: об’єктивну розповідь і суб’єктивний погляд зсередини. По суті, це те, чим ми зараз намагаємося займатися, потрапивши в умови, які мислилися неможливими. «Тільки б не було війни», — говорили ми багато років із підтекстом «ну звичайно не буде, тому що не може бути ніколи». Але війна є. І тепер треба зновупізнавати все: Бога, світ, людей, себе. Дивитися зсередини та зовні. Це болісне осмислення і є вірші Ладиженського.

На Ю-Тьюб каналі “Королівський Бібліотекар” завершено публікацію повної аудіоверсії роману Г. Л. Олді “ОЙКУМЕНА. Книга 1: ЛЯЛЬКАР” (космічна симфонія) українською. Організатор проекту і головний декламатор — Саймон Кентервіл. Переклад Лорини Філоненко (Тесленко). Більш детальну інформацію дивіться на каналі “Королівський Бібліотекар”.

А ще нагадуємо, що на авторському сайті “Світ Олді” також опубліковано повну аудіоверсію “Лялькаря”. Посилання — також у першому коментарі до цього допису.

Дякуємо Саймонові Кентервілу і всій команді каналу! Ласкаво просимо!

Время для постоянной нерегулярной рубрики "Хорошие книги - Олди рекомедуют!".

Ілларіон Павлюк: “Я бачу, вас цікавить пітьма”.
Україна, Львів, Видавництво Старого Лева, 2020; 639 стор.

Врятувати Надію, або Вони завжди повертаються
Україна, десь 2017 рік. Головний герой Андрій Гайстер, що працює поліційним психологом-консультантом — людина з насиченою і складною біографією. За його плечима служба у Французькому Іноземному Легіоні; війна в Афганістані та трагічний випадок, що там стався; короткий невдалий роман в Марселі; повернення в Україну без копійки грошей; служба в добробаті в АТО, поранення; невдалі пошуки себе у цивільному житті, нервовий зрив... Мабуть, забагато для одної ще досить молодої людини. До того ж смерті близьких людей буквально переслідують Андрія просто зараз.
Тому нема нічого дивного в тому, що з психікою у Андрія не все добре — і це ще м’яко кажучи. ПТСР, дитяча травма, депресія — та провали у свідомості, впродовж яких Андрій себе не контролює і одного разу ледве не вбив людину.
Тож його друг та напарник пропонує Андрію поїхати у службове відрядженні до віддаленого селища Буськів Сад, щоб з головою зануритися в професійну роботу. Йдеться про загадкові вбивства та зниклу дитину. Андрій отримує службову теку з матеріалами справи — і тека ця ще відіграє неабияку роль у цій історії.
Поволі повний реалізм зимового Києва, допитів, кримінальних справ та сумних спогадів перетворюється на якусь містичну фантасмагорію. Жахлива людина з намальованим обличчям; дивні попутники у поїзді, незрозумілі натяки; тупикова станція, далі — поїздка автівкою, якою кермує дивний чи то майор, чи то генерал поліції; міст через річку з фінською назвою Туонь, за якою знаходиться місце призначення — депресивне занедбане селище Буськів Сад.
Андрій має лише зібрати більше матеріалів і скласти психологічний портрет ймовірного злочинця для слідства. Але зараз йдеться про зниклу дівчинку Надійку, яка, можливо, ще жива — і Андрій всіма силами намагається організувати її пошуки. Та натикається на непробивну стіну байдужості місцевих. Ніхто не хоче шукати дівчинку. Ніхто, крім Андрія, не вірить, що вона ще жива. Та й про інших зниклих людей ніхто не хоче говорити. Ніхто не зникав, ніяких вбивств не було, у нас тут все гаразд! Може ви взагалі селищем помилилися?
Здається, у небажання визнавати, що у селищі орудує справжній маніяк-вбивця, є цілком зрозуміла причина: мер селища та інші мешканці чекають на приїзд інвесторів, що мають відродити старий цукровий завод на околиці. А це — гроші, робочі місця, нова інфраструктура і взагалі відродження занедбаного селища. Не можна відлякати інвесторів гучною кримінальною справою з кривавими вбивствами та маніяком-психопатом!
Але насправді причини набагато глибші. Попри мовчазний спротив і небажання місцевих співпрацювати, Андрій крок за кроком буде наближатися до істини. Реалізм розслідування, допитів свідків та підозрюваних, збору доказів, вбивств, самогубств і загальної гнітючої атмосфери та краєвидів похмурого селища час від часу буде перемежатися появами вже знайомих Андрієві та читачеві зловісних інфернальних істот і містичними подіями, пов’язаними з дивною текою — і не тільки з нею.
Та що з цього всього відбувається насправді, а що є плодом хворої уяви та пошкодженої психіки? В якому шарі реальності існує селище Буськів Сад — бо з часом та простором тут іноді трапляється щось незрозуміле? Що тут насправді відбувається? Яка роль Андрія Гайстера в усьому цьому? Чи вдасться йому врятувати хоч когось у цьому проклятому селищі, знайти зниклу дівчинку, викрити справжнього вбивцю — і самому при цьому не загинути і не збожеволіти?
Відповіді на всі ці питання будуть з’являтися поступово, починаючи десь з середини роману. І також поступово перед героєм та читачем почне проявлятися СИСТЕМА. Бо всі жорстокі та жахливі події, всі вчинки мешканців селища, вбивства, зникнення Надійки, приїзд Андрія, його розслідування — все це пов’язано. Це система, схожа на павутину, і тут нема нічого випадкового.
Ну, майже нема.
Спокуси, пороки, гріхи та покарання. Нескінченні кола пекла. Пітьма зовнішня та внутрішня, що живе у душах людей. Брудна білизна та скелети у шафах місцевих мешканців поступово з’являються перед взором читача та Андрія, події сплітаються одна з одною в єдину картину, мозаїка потроху складається, і все згодом стає на свої місця. “Погана людина в поганому світі” — ось ким вважає себе Андрій. Але це не зовсім так. Бо він єдиний, хто хоче докопатися до істини, і головне — кому не байдужа зникла дівчинка. І він не зупиниться навіть після поразки...
“Я бачу, вас цікавить пітьма” Ілларіона Павлюка — це потужний та атмосферний містичний трилер зі схильністю до горору, з детективною інтригою і вкрапленнями дивної фантасмагорії. Це складна багатошарова історія з багатьма алюзіями та відсиланнями до літературних творів, музики та кінематографу, Біблії, давньогрецької міфології, картин Ієроніма Босха та багато чого ще. Мабуть, деякі відсилання та алюзії я не розгадав. Але того, що зрозумів, виявилося цілком достатньо, щоб усвідомити всю складність, зв’язність та логічність авторського задуму і те широке поле культурного контексту, в якому існує цей роман.
Роман написаний доброю та о̀бразною літературною мовою, з влучними метафорами, персоналізацію мови персонажів, вкрапленнями чорного гумору та іншими “літературними смаколиками”. Також вражає дуже переконливо намальоване автором дивне сприйняття світу дівчинкою Надійкою, хворобливі відчуття та думки маніяка Звіра, особисті історії мешканців селища, та, звісно, історія, думки та почуття головного героя. Мова й атмосфера роману вказують на те, що автор надихався творами Стівена Кінга та Миколи Гоголя (зокрема, “Страшною помстою”, але не тільки) — та, мабуть, і творчістю деяких інших письменників. Але при цьому атмосфера, мова, о̀бразна система та сюжет роману — свої, авторські, не позичені у класиків та колег.
Психології персонажів автор також приділяє чимало уваги. Майже всі герої роману викликають емоційний відгук. Одним щиро співчуваєш та співпереживаєш, вчинками інших обурюєшся та бажаєш їм найшвидшого справедливого покарання, треті ж викликають суперечливі почуття, бо є в них і “світла”, і “темна” сторони. Всі герої вийшли у автора об’ємними та живими — навіть якщо вони мертві.
Щільність дії роману, як внутрішньої, так і зовнішньої, досить висока, і протягом розгортання сюжету ця щільність поступово зростає. Роман захоплює. Читати було досить цікаво з самого початку, а після половини роману взагалі було дуже важко відриватися від читання.
Так, у романі є два-три невеличкі “провиси”, де щільність подій та напруги трохи спадає, і які, можливо, можна було б трохи скоротити — але, як на мій погляд, це не має принципового значення. Загалом, як на мене, роман “хороший, і хороший вельми” (с). Прочитав із задоволенням. Щиро рекомендую! До речі, ця книга — справжній українській бестселер. Її сумарний проданий наклад на сьогодні — 100.000 примірників!

Стівен Кінг: «Голлі» / Stephen King: «Holly»
Україна, Харків, «КСД», 2024 р., 608 стор. Українською мовою. Переклад з англійської Ольги Захарченко.

«Злу немає кінця»
Головна героїня нового роману Стівена Кінга, як не важко здогадатися з назви, — приватна детективка Голлі Ґібні, вже знайома читачеві за трилогією «Містер Мерседес», романом «Аутсайдер» і повістю «Якщо кров тече» з однойменної авторської збірки повістей Стівена Кінга. «Голлі» — це психологічний детективний трилер, у якому читачеві, на відміну від героїні, від самого початку відомо, хто злочинець (точніше, злочинці). А ще тут немає нічого містичного чи надприродного, чия присутність характерна для більшості творів Короля.
У чому ж тоді полягає детективна інтрига, запитаєте ви? По-перше, у самому розслідуванні, яке веде Голлі. У тому, як вона крок за кроком, за мінімуму доказів і свідків, наполегливо рухається до розгадки. У тому, кому ще судилося (або не судилося) загинути до фіналу книги. А ще в тому, чому і навіщо злочинці роблять те, що вони роблять — і як дійшли вони до такого життя. Ну і, звісно, в напруженому заочному — а ближче до фіналу й очному протистоянні героїні та злочинців. У двобої волі й характерів, логіки й інтуїції, завзятості й сили духу.
Це якщо зовсім коротко. Насправді сюжет та інтрига книжки набагато складніші й цікавіші. І те, що злочинці заздалегідь відомі, анітрохи не знижує інтерес під час читання. Загадок і питань у книзі вистачає, а напружений саспенс присутній від самого початку, і напруга ця неухильно наростає в міру читання. Дія спочатку розвивається вельми неквапливо, з безліччю деталей і подробиць, з численними ретроспекціями з минулого життя Голлі (і не тільки), з глибоким проникненням у психологію героїв і розкриттям їхніх мотивацій, комплексів, дитячих травм і різноманітних тарганів у головах.
Усі герої роману — живі, «об'ємні», кожен — яскрава індивідуальність. І за багатьох із них щиро переживаєш. Майже всі мають свої комплекси й тарганів в головах, більшою чи меншою мірою. Але одні змогли з ними впоратися або принаймні навчилися з ними співіснувати, а інші — дозволили опанувати собою і зрештою остаточно перейшли «на темний бік Сили». Варто зазначити, що частина подій роману пов'язана зі світом літератури і видань, поезії і прози, студентів і викладачів, літературних премій і гонорарів — і творчості загалом. Зрозуміло, світ цей прекрасно знайомий Стівену Кінгу і виписаний з любов'ю і достовірністю.
Також звернув увагу на один із «фірмових» прийомів Кінга, яким він користується і в цій книжці: багато розділів роману закінчуються ударною фразою, яка або ставить увесь попередній фрагмент з ніг на голову, змушуючи поглянути на нього під зовсім іншим кутом, або «підвішує» читача в тривожному очікуванні біди, що станеться незабаром, різко підвищуючи градус напруги.
Спочатку, за потужної внутрішньої дії та саспенсу, зовнішньої дії в романі небагато. Але поступово дія ця прискорюється, щільність подій наростає — і до фіналу напруженість і щільність зовнішньої дії стрімко наздоганяють дію внутрішню. Ситуація змінюється ледь не щохвилини, життя героїв висять на волосині, і кожен невірний вчинок або навіть слово можуть стати фатальними.
Ось тут-то й починають стріляти ретельно розвішані автором раніше «рушниці». Одна за одною. І все нарешті стає на свої місця.
Резюме: сильний і жорсткий психологічний трилер-детектив з елементами горору. Може, і не найкращий роман Кінга, але роман однозначно хороший. Прочитав із задоволенням. Рекомендую.

Олег Ладыженский пишет:

Задумчиво:
Пишутся блюзы. Давно такого не было. Это учитывая тот факт, что исполнять блюзы я категорически не умею, мой жанр - баллады. Я внутренне слышу, как блюз будет звучать, вот и записываю, а петь будет кто-то другой.
Ну и хорошо. 🙂
Висказався й піду займуся перекладом "Втомленого блюзу".

Олега Ладыженского поют - "Баллада примет" из концерта "Время Окуджавы", исполняет Михаил Розенблюм.

Драма в трех дествиях:

Висить бігборд: «Життя не має сенсу».
«Нема ні задоволення, ні сексу, -
Подумав я, - і радощів нема…»
Та то ж реклама! Є, брати, є це все!

"З депресії не вийти", - бач, дива!
Хоч вовком будеш вити - бач, дива! -
В депресії дверей тих геть немає...
Нові почну рубити - бач, дива!

"Буде тільки краще", - молодці!
Не зіграти в ящик - молодці! -
Це сьогодні треба в першу чергу,
А психози нащо? Молодці!